Рік тому мєнти в цю ніч були зайняті розчисткою під'їздів на Банкову від барикад. І судячи з наступної ночі, в них був ще й бонусний план зачистити Майдан і взяти КМДА. Але не встигли. Задовго знищували дальні барикади навіть попри те, що вони були тоді загалом такі "міцні", мов з реквізиту оперного театру поцуплені.

Родичі, які фізично знаходились за пів України, хвилювалися й телефонували ввечері. Збиралися ще й телефонувати вночі, але... поснули ще до появи тривожних новин. Іноді дійсно краще спати, а не хвилюватися. Бо самими хвилюваннями ділу не допоможеш.

Цієї ночі ми з ФРІшниками та багатьма іншими потрапили в мєнтівське оточення на "останній барикаді" - на перехресті Лютеранської та Банкової. І були ми з друзями-хлопцями ну дуже напружені. Не стільки через крижаний холод і передчуття жорсткого розгону, скільки через волонтера-медика і бойову подругу Надю, яка просто була поряд. Вигадана нами ж відповідальність за її здоров'я і життя відчутно заважала думати. Заснути, як мої родичі, ми в цій ситуації не могли Тому я зробив те, за що мене б мінімум пожурили знайомі феміністки - попросив Антона вмовити Надю піти геть крізь кордон ВВшників і, здається, разом Валєрою чи Віталіком домовився про це з самими ВВшниками. Смілива Надя пручалась, але Антон її все ж переміг. Тож коли вона пішла, нам всім стало неймовірно легко й весело 

Думаю, багато хто телефонував на Майдан по підкріплення. Зокрема, я телефонував Солонтаю та Андрію Шевченко. Мєнти ж, наскільки я розумію, збиралися гнати нас по "коридору" вниз до КМДА, щоб далі до ранку встигнути КМДА ж і узяти. Як ви пам'ятаєте, в ті золоті часи початку Майдану жахливі речі людьми Яника робилися загалом вночі, а вдень вони намагалися грати в добрячків.

Якщо план вичавлювати нас через "коридор" по найкрутішому схилу й існував, то зіпсувався. Бо з Майдану таки підійшло підкріплення вже не зовсім мирно налаштованих протестувальників, а озброєних палицями. Таким чином один з кордонів мєнтів опинився у "бутербродику" між нами і підкріпленням.

Зрештою, багатовекторний розгін таки відбувся. Але фактично це було максимально не жорстке витіснення. Ну, наказу ламати нас в них не було тоді - точніше був наказ саме не ламати. Тим не менше, окремі мєнти все ж потайки дубасили. Хоча й окремі протестувальники теж. Під час витіснення було мінімум 5 постраждалих в результаті давки. Найсерйозніша травма - зламана рука протестувальника. Серед них - один непритомний ВВшник (мабуть, змерз за ніч, зголоднів і т.д.).

А Майдан знову звузився до, власне, Майдану і частини Хрещатика з КМДА. Ранок і день дозволили відіспатись. Наступна ж ніч, якщо пам'ятаєте, була вже значно гостросюжетніша...