Якось добровольці одного з батальйонів, приїхали в Київ і підійши під Раду, там якраз відбувався черговий мітинг. Порахувавши спецтранспорт, вони визначили, що там чол. 500 чергує міліції. Я почула такий діалог: 

- А що вони тут роблять, чого не воюють? - запитав один з бійців.

- Ага, подивись, яка в них амуніція, - заздрісно сказав один із них, - в нас такої і близько немає. 

- А, то вони слуг народу від народу захищають, - пожартував інший.

- А якого рожна ми тоді там воюємо, якщо ці "бійці" тут в теплі та в добрі їхні дупи бережуть? 

- Не вбережуть. Вони пороху не нюхали, їх "покласти" на раз можна, - сказав найменший з добровольців. 

Прохання затягти паски народ сприйняв би з розумінням, якби всім затягли паски й почали впроваджувати реформи. 9 місяців минуло. Кредит довіри тане на очах. Постійно переводити стрілки на війну та Путіна не вийде. Суспільство, яке змогло одягнути, нагодувати і озброїти армію - є небезпечним для влади. І це суспільство зараз радикалізується. 

Які б гроші зараз не виділяли на МВС, я знаю з розмов з тими хлопцями, якщо почнеться відкрите протистояння цієї влади з народом, вони боронити її не будуть. Бо не вірять, та й не хочуть бути крайніми.

100 років тому в Україні вже був революційний хаос. Не хотілося б знову через таке проходити. Не хотілося б....