Розпочинається період різдвяних свят, період святкувань, любові, радості, злагоди і торжества. Час, коли ми заглядаємо у самих себе, щоб побачити, що ми зробили протягом року і спробувати покращити наше життя у новому році, який вже наближається. Ми святкуємо народження Ісуса. Ми вшановуємо життя!

Дуже сумно оглядатися навколо, і розуміти, що сталося зі світом. Люди і наші урядовці все частіше є черствими і байдужими до нелюдяності, яка відбувається у світі і, особливо для нас, в Україні.

Спостерігаємо все це з глибоким сумом, і нам прикро бачити поведінку тих, хто міг би щось зробити, сказати хоча б одне слово підтримки українській громаді і українцям, або висловити свою незгоду з усіма тими несправедливостями, які наводнюють територію наших пращурів кожен день і надати мінімальну підтримку - навіть символічну - цій країні, яка зазнала так багато страждань протягом усього свого існування. Український народ це народ, який переслідувався через свою віру, гордість за своє коріння, свою мову, свої традиції, свою релігію, і є народом, який ніколи не дозволяє себе перемогти. Ці урядовці воліють закривати очі через свій егоїзм, суто економічні та ідеологічні інтереси. Так це більш практично, і ніхто не має залишати свою зону комфорту!

Агресори продовжують тероризувати життя українців, втручаючись на їхню законну і суверенну територію, вбиваючи їхніх солдатів і навіть цивільне населення. Повне ігнорування прав людини і міжнародного правопорядку. Ми запитуємо: де всі ці установи захисту прав людини, які повинні підтримувати міжнародний правопорядок? Чому ми тільки чуємо розмови і розмови, результатом яких зараз є загибель понад 4 тис. невинних людей, у тому числі молоді, дітей та голів родин.

Чи ці люди, відповідальні за підтримання міжнародного правопорядку будуть в змозі дивитися в очі своїм родинам і бажати щасливого Різдва, не відчуваючи докори сумління, знаючи, що через саме їх егоїзм і боягузтво, в цей самий момент наші солдати помирають на безглуздій нав'язаній їм війні? Це не піддається ніякій логіці! Чи результат від продажів і товарообігу є більш важливим, ніж життя тисяч невинних осіб?

У Бразилії громада налічує приблизно 500 тисяч нащадків, які є частиною бразильського суспільства протягом більше ніж 120 років. Громада, яка нас вшановує і звеличує своєю силою, вірою, боротьбою і збереженням культури через наш прославлений фольклор і у засобах масової інформації. Громада, яка робить значний внесок в економіку, сільське господарство, релігію та традиції, які вже стали символом штату Паранá, зокрема загальновідома писанка – розписане вручну яйце, яке символізує життя. Місто Прудентополіс, яке я люблю називати українським серцем в Бразилії, має більш ніж 70% населення українського походження, з великою гордістю, зберігає живою культуру та мову своїх пращурів у повсякденному житті.

Всі ми, дипломатичні представники, українці, особи українського походження в Бразилії і друзі України, ми молимо Бога, щоб світ і порядні урядовці не залишили Україну. І щоб Україна виграла цю боротьбу за свій суверенітет та незалежність, свободу і європейський вибір.

Щоб ця цинічна війна скінчилася, і щоб наші солдати і всі ті, в чиє життя несправедливо вторглися, повернулися до своїх осель і членів своїх родин.

І щоб всі завжди пишалися бути українцями і щоб завжди у їхніх очах сяяли слова: СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!