У мене виникла проблема. В Україні я не зміг дати інтерв'ю українською мовою. В принципі я практично не даю інтерв'ю, бо моя робота показувати не себе, а інших. Однак, питання по кампанії, які мені прислала милоголоса дівчинка із сайту журналу «Фокус», здалися мені цікавими, і я погодився зустрітися. Висловив лише одне побажання: розмова має вийти мовою оригіналу, а з пресою я спілкуюся українською. Із принципу, бо надто часто ми безпричинно перескакуємо на російську, умертвляючи тим українську.

Закінчилося це все погано. Українська журналістка пішла питати дозволу в українського редактора українського сайту, чи можна опублікувати інтерв'ю українського політтехнолога українською мовою. Мені не дозволили псувати російськомовний ресурс. Колонку може б ще і взяли, а інтерв'ю - зась! От такий прикрий фокус.

Мені неприємно. Не від того, що у мене не взяли інтерв'ю, а від того, що в Україні от так ставляться до української мови. Врешті-решт, у нас є не лише «Фокус», але й «Український тиждень», і «Країна». Ще не все втрачено.

Олег МЕДВЕДЕВ