Українська демократія дуже дивна. Не зважаючи на Майдани і багатовікову історію захисту громадянами України своєї землі, українська демократія відмовляє громадянину у його природному праві захищати себе – праві на зброю. Мовляв, ну, «не можна», а далі йде набір штампів, які, найчастіше, полюбляють правоохоронці. Наприклад, про «відсутність збройної культури», «недостатню свідомість», «всі одне одного перестріляють»...

Таким чином, демократія, тобто, влада народу, нібито і є, але якась неповноцінна, кастрована. Пуста декларація без засобів її реалізації.

Це дуже сумно. Бо це - ідея неповноцінності цілого народу, яку всунули у голови людей та всіляко розвивають. «Так, ви вільні, так ви круті, але ж трохи дурненькі, і якщо дати вам зброю, то не зможете ви реалізовувати демократію, а все зламаєте…» Це якийсь загальнонаціональний гіпноз, який не тільки не дозволяє країні бути повною мірою демократичною, але й суттєво обмежує права українців, аби не замислились вони над тим, що таке демократія насправді.

Втім, я жодним чином не закликаю до того, щоб люди брали владу зі зброєю в руках! Ні! Коли так відбувається, до демократії такі дії не мають жодного відношення. Тобто це вже не демократія, а маріонеточні «казачки» з Донбасу.

Я закликаю до усвідомлення своїх невід’ємних прав та самоповаги. Ми - вільні люди. Ми найняли на роботу Президента, Уряд та Верховну Раду. Усвідомте це! Громадяни – роботодавці, а влада – лише наймані громадянами працівники. І в цьому сенсі постає питання, з якого це дива наймані працівники вирішують за власника, чи може він носить при собі зброю для самооборони, чи ні? Хіба це демократія?

Якщо завтра, боронь Боже, дурнуватий сусід вирішить сунути на нас війська з півночі, хто нас захистить? Найкращі чоловіки зараз на Сході і вони, вибачаюсь, «трохи зайняті». Тож захищатись доведеться самим.

А чим захищатись? І як? Чи зможе пересічний українець, який не має зброї і не вміє стріляти, захистити свою родину, свою домівку, своє місто, свою країну? Чи знає він – як? Чи готовий до цього? Чи є сенс сподіватися на захист міліції, багато співробітників якої менше ніж півроку тому зреклися присяги народу Україні і перейшли на бік загарбників?

У сьогоднішніх умовах існування України не можна не замислюватись над такими питаннями. Тому, досить ілюзій, досить кастрованої демократії. Якщо демократія у нас справжня, то й право громадянами на зброю справжнє. І треба за нього боротися.