Коли дивуються, чому Росія воює в Україні і чому росіяни це схвалюють, то очевидно забувають про те, скільки разів ця країна розпочинала війну. Ну хоча б у минулому столітті.

Отже, 1904 рік. Війна з Японією. Втрати Росії – 135 тисяч вбитих і 170 тисяч зникли безвісти. Втрачений флот. Ганебна поразка. Наслідок ¬– революція 1905 року.

1914 рік. Вбивство ерцгерцога Австр-Угорщини в Сараєво за таємної підтримки російських спецслужб в рамках зростання панслов’янського руху. Початок I світової війни. Понад 10 млн. жертв, з них – 2 млн. росіян. 

1938 – 1939 роки. Бої з Японією біля озера Хасан і на Халкін-Голі. Понад 7500 вбитих радянських солдат.

1939 рік. Пакт Рібентропа-Молотова і розв’язування II світової війни. 55 мільйонів загиблих, з них 27 мільйонів – громадяни СРСР.

1939-1940 роки. Війна з Фінляндією. Участь у боях бере понад мільйон радянських солдат. Втрати радянських військ: 127 тис. вбитих, 264 тис. поранених, 3100 полонених. Маленька Фінляндія зуміла відстояти незалежність втративши 46 тис. вбитими і пораненими.

1950-1953 роки. Корейська війна. 64-й винищувальний авіакорпус СРСР бере участь у війні, маскуючись під північнокорейські ВПС.

1956 рік. Придушення угорського повстання. Загинуло і пропало безвісти біля 4000 чоловік, з них радянських солдат – 310.

1967 рік. Шестиденна війна на Близькому Сході. За підтримки СРСР (зброя та радники) Єгипет, Сирія та інші арабські країни розпочали війну проти Ізраїлю і через 6 днів потерпіли нищівну поразку. В результаті війни 22 800 чол. вбито, понад 47000 поранено.

1968 рік. Вторгнення військ Варшавського договору в Чехословаччину для придушення «Празької весни». Втрати 200 чол., з яких радянських солдат – 96.

1964 – 1975 роки. Війна у В’єтнамі. Участь СРСР в якості радників. Поставка озброєння і участь особового складу у військах ППО та пілотів.

1973 рік. Війна Судного дня (друга арабсько-ізраїльська війна). За 18 днів ізраїльтяни вщент розбили озброєні Радянським Союзом війська Єгипту, Сирії, Іраку та Йорданії. Втрати – понад 21000 чол. Участь у боях брали радянські пілоти та зенітно-ракетні частини.

1979 – 1989 роки. Війна в Афганістані. Загальні втрати понад 2,5 млн. чол. Радянські втрати – 15000 вбитими, 54000 пораненими, 414000 захворіло. Наслідки – зародження та розповсюдження радикальних ісламських течій та світового тероризму.

1992-1993 роки. Грузинсько-абхазький конфлікт за активної участі російських «добровольців», військових та поставок зброї в Абхазію з Росії.

1994-1996 роки. Перша чеченська війна. Від 20 до 50 тис. убитих російських солдат та 120 тис. чеченців, з яких всього 3 тис. вояків.

1999-2009 роки. Друга чеченська війна. 125 тис. мирного населення загинуло (третина – діти). Втрати російських військ – від 7000 до 15000 солдат 

2008 рік. Російська інтервенція в Грузії. Наслідки – відторгнення від Грузії Південної Осетії.

2014 рік. Російсько-українська війна.

Отже за останні 110 років російські (радянські) війська брали безпосередню участь у 16-ти збройних конфліктах, спровокувавши своїми діями 13 з них, бо лише першу і другу світові та в’єтнамську війни можна вважати «колективною» творчістю. Хоча і там 

Росія грала одну з ключових ролей. Якщо ще додати, Берлінську 1961-го та Карибську 1962-го років кризи, які стовідсотково були спровоковані радянським бажанням «запустити американцям їжака в штани» і поставили світ на межу ядерного апокаліпсису, то патякання Кисельова про ядерну війну та заяви можливість обмеженого вжиття ядерної зброї в Україні вписується в звичну російську концепцію залякування.

Не слід забувати і про участь радянських «радників» та зброї в різних неоголошених війнах (Нікарагуа, Ангола, Конго, Близький Схід, Придністров’я та інших).

Висновок видається очевидним. Коли для всіх держав і народів війна – це біда, то війна для Росії є просто формою її існування, а для росіян – почуттям гордості. Інакше вони не можуть, бо за більш ніж сто років нема жодного десятиліття, яке б ця держава прожила без збройної конфронтації, хоча у всіх конфліктах її втрати були найбільшими. А ті роки, де вона існувала абсолютно мирно можна перерахувати по пальцях. І то вони використовувалися для підготовки до чергової війни.

Дарма, що всі ці війни не привели ні до чого. Територія то збільшувалася, то зменшувалася. Господарство то руйнувалося то відбудовувалося, а рівень життя весь час пас задніх.

В ім’я чого постійно приносяться величезні жертви пояснити толком ніхто не може, адже з людським життям в Росії ніхто ніколи не рахувався і населення до цього просто звикло. Гасло Петра Першого: «Бабы нових солдат нарожают» діє і до цього часу. Тому і не слід дивуватися, що російські батьки мовчки сприймають загибель своїх дітей і погоджуються на їх безіменні поховання. Так було завжди і надія на те, що ось зі збільшенням кількості трун з України почнуться протести в Росії є марною. Не почнуться, бо для цього народу Путін (цар, Ленін, Сталін…) завжди був і буде дорожчим від власних синів, яких постійно женуть на заклання. А російська мати поплаче і то тихенько, а на людях скаже, що все правильно, вона все схвалює і горою за Путіна.

Тому для всіх російських сусідів і України, в першу чергу, як ніколи важлива сентенція: «У Британії є два найкращих союзники – армія і флот». Тільки цей фактор завжди зупиняв російську агресію. Бо якщо придивитися, то в переважній більшості конфліктів Росія при всій своїй потузі по-суті терпіла військову поразку. А політичну, як агресор, завжди.

А росіянам слід би згадати ще одну думку сера Вінстона Черчіля: «Народ без совісті – народ без душі. А народ без душі не може вижити».