Українська влада офіційно визнала, що наша ротація в донецькому аеропорті відбувається через російський блок-пост. Характерно, що це сталося ЛИШЕ після того, як в мережі з'явилися неспростовні візуальні докази діяльності такого блокпосту. До того офіційні українські особи все заперечували (інколи досить агресивно).

"Неофіційно" це було відомо давно. Як відомо і про те, що наказами командування ЗСУ обмежувалися можливості ведення вогню по російських військах, що декілька разів у Піски під Донецьком поступав наказ відступити. І лише непокора добровольчих батальйонів змушувала "офіційну" Україну вдавати вигляд, що це її воля – воювати за донецький аеропорт і тримати Піски.

Можна тільки порадуватися, наскільки мало авторитету у нинішнього керівництва у збройних силах, і наскільки багато у долі країни вирішують справжні польові командири.

Принагідно хочу підкреслити юридичний факт: право на боці польових командирів, а не начальства. Встановлення будь-яких "зон розмежування" з терористичним воїнством, фактичне визнання права за російськими військовими права контролювати частину території України є повністю незаконним. Українське законодавство, навпаки, зобов'язує найвищих посадовців держави давати відсіч зовнішній агресії – і не віддавати ні клаптика території ворогу, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.

Що стосується т.зв. мінських угод, то вони ні в якому разі не є частиною міжнародного права. Україна не виступала в них стороною. Громадяни України (?) Кучма і Медведчук не були повноважними представниками на цих переговорах – принаймні, жоден відкритий указ президента про це не говорить. Як не відомо й про будь-яких інших осіб, котрих офіційно уповноважували стати стороною переговорах у Мінську.

Більше того, директиви для міжнародних переговірників має затверджувати Кабмін – а Кабінет міністрів, наскільки свідчать відкриті джерела, таких директив не давав нікому. І врешті – найголовніше – у нас парламентська республіка, і усі міжнародні угоди мають бути затверджені парламентом. Звісно, у парламент нічого подібного ніхто й не думав вносити.

Отже, не існує ніяких "мінських угод". І дії керівництва держави з посиланням на них – це схоже наприклад, на перевищення повноважень з особливо тяжкими наслідками.

Сподіваюся, у майбутньому ми зможемо покарати винних не тільки за розстріл Небесної Сотні, за вкрадені мільярди з бюджету, а й за злочини найвищих осіб на цій народній війні.