Кожен прожитий деньнаближає катастрофу України.

Вжемало сумніву, що в Орди в новій раді будеконституційна більшість, що вони скасуютьвибори президента, і що Україну можеврятувати лише велике народне повстанняпроти Орди або заступництво ангельськогосонму.

Тому тіні героїв та небеснихмолільників за Україну все частішеспускаються на землю.

Надзвичайноцікавою постаттю є Юрій Горліс-Горський(1898-1946) – він одночасно і воїн, ірефлексуючий інтелігент (письменник,автор «Холодного Яру»), і розвідник, іавантюрист. Тобто Хемінгуей, Шолохов,Джеймс Бонд, Штірліц та багато хто щеодночасно.

Постать аж надто цікавата симпатична, особливо в контекстіборотьби влади та квазі-опозиції.

Тожсимптоматично, що ця людина нагадалапро себе в такий час, коли Українаопинилась на межі неіснування.

Азвідки походить Горліс-Горський – ніхтоне знав.

І от вчора це стало відомовсьому людству: село ДемидівкаРешетилівського району Полтавськоїобласті – батьківщина Горліса-Горського,якого справжнє прізвище –Городянин-Лісовський. Як виявилось,люди з таким прізвищем і досі живуть вцьому селі, причому одна з таких – відомажурналістка на ім'я Тетяна Городянин.

(посередині – п.Лариса Лісовська, донька Горліса)

А село – ледь жевріє,скрізь – покинуті хати, концептуальнийзанепад та ледь-ледь де блимають відблискижиття. Офіційно у селі живе з півтисячілюдей, але реально – ну мабуть удвічіменше.

Відомість про те, що у селіпройде надзвичайний захід – науковаконференція, присвячена найвідомішомуземляку-герою, була рознесена заздалегідь– особливо покладались на головусільради та на директора місцевої школи.Але директор сказала, що цей незрозумілийГорліс – він же якийсь там петлюрівець– хіба можна його популяризувати?

Аголова сільради Ярема Василь Миколайович,як переказали його підлеглі, дуже-дужеі тяжко-тяжко хворий на застуду, так щопознайомитись з поважними приїжджимиз Полтави, Києва, Москви та Лос-Анжелісану нема ніякої змоги.

Ну і з районногоначальства з Решетилівки теж нікого небуло (як і з обласного) – адже, не Януковичі не Азаров приїздить, а якісь там клоунита про-заїки.

Як кажуть знавцімісцевих навколополітичних розборок,це одна відома дуже партія місцевенизове начальство так настращала, щовони заховались, наче партизани – нібизараз не 2012-й, а 1976-й, а то й 1947-й.

Оскільки в селі клубвже давно здох і дивиться на світ вибитимивікнами та штукатурним целюлітом,поважне зібрання зібралось у єдиномупублічному місці села – у приміщеннічи то ресторану, чи то весільно-похоронноїбанкетної зали.

Найцікавіше, що назаходібула присутньою донька Горлісап. Лариса Лісовська, що днями приїхалаз США. Батька вона не пам'ятає, бо вінзагинув за два дні по її народженні.

Алевсе життя живе в полі його пам'яті таприсутності. Як і її мама, дружинаГорліса-Горського, яка теж й досіжива-здорова.

Отже, люди приїхали,погомоніли-погомоніли, та й поїхалигеть.

(відома журналісткаЛюдмила Кучеренко, п. Лариса Лісовськата доцент Полтавського педуніверситетуВіра Мелешко – з журналом «РіднийКрай»)  

Нажаль, в селі неманіяких згадок про Горліса, та й це малокого хвилює. Взагалі, людей хвилюєпереважно робота, заробіток та самогон.Хоча один бізнесмен з Решетилівкипообіцяв дати грошей на пам'ятний знакГорлісу.

Взагалі, Решетилівка, центрунікального народного вишивального такилимного промислу, – поруч, але тамтеж розруха та занепад.

Але заїхатив село Демидівку таки цікаво – щобпокликати дух холодноярських героївна захист України від Орди.

Та йзробити це дуже просто.

Отже, якщови будете їхати з Києва на Харків (абоз Харкова на Київ) отою багатостраждальноюавто-євро-трасою, після Решетилівки (цедесь майже 300 км. од Києва) за кількакілометрів в бік Харкова буде поворотнаправо – біля автобусної зупинки«Кукобівка» (село Кукобівка – ліворуч,за кілька км.). Далі – пару кілометрівміж кукурудзяних ланів, і ви – набатьківщині людини-легенди.

Вбудь-якому разі, саме сьогодні, 27 вересня,виповнюється 114 років з дня народженняцієї неординарної постаті.

Заразнема надії ані на кволу, недолугу талохувату квазі-опозицію, ані на партіюКличка, в якої на тій самій Полтавщинітрапився криз та розвал штабів, ані наінших.

Зараз серйозні сподіванняможна покладати лише на небеснихзаступників, на молільників за Українуперед Господом та на духи героїв, щобилися за неї насмерть.

Андрей ОКАРА