Неформально заявникупояснили. Мовляв, заходи прокурорськогореагування дискредитуватимуть керівництваміста. А це вже політика. І ніхто неробитиме таких речей без команди «згори».

Втрата прокуратуроюповноважень лише посилює режим. До цьогопарадоксального висновку схиляєтьсябільшість експертів, які не мають прицьому жодного сумніву щодо репресивностінинішніх українських правоохоронців.

Надто вразливимивиявилися прокурори напередодні виборів– надто активно громада користуваласямеханізмами, якими закон їх уповноважував.Отож і поспішили влада звузитисферупрокурорського нагляду – разом ізвідповідальністю за дотриманняправоохоронцями чинного законодавства.

У народі новації вжевстигли охрестити синдромом переведеннястрілок або розведення руками. Мовляв,і хочемо припинити беззаконня, але неможемо – почекаємо судового рішення…Доки сонце зійде.

Немає повноважень –немає відповідальності

До підписання законупрокуратура лишалася чи не єдинимінструментом негайного відновленнязаконності на регіональному рівні.

З одного боку, законуповноважував її опротестувати будь-якепротиправне рішення.

Такий крок призупинявйого чинність моментально – до завершенняпроцесуальних розвідок, ініційованихнею: перевірок, судових процесів тощо.У цьому разі право торжествувало вчасноі в інтересах громади.

З іншого боку, законпросто вимагав від прокуратури подібногореагування.

Вона, звісно, могладивитися крізь пальці на беззаконняколег по держслужбі за класичнимпринципом невмирущого бюрократа – «небув, не бачив, не знаю, не підпишу».

Але в разі тиску громадянабо відповідних депутатських зверненьподібний саботаж уже не спрацьовував.Адже закон відносив «відповідністьактів, які видаються всіма органами»вимогам Конституції України та чиннимзаконам до предмету прокурорськогонагляду за їх додержанням і застосуванням.

І в разі нехтуваннявимогами статей 4, 6, 19 і 20 закону «Пропрокуратуру» будь-якого працівникаданого відомства можна було притягтидо відповідальності за недитячимисанкціями ст. 16 Закону України «Прозасади запобігання і протидії корупції».

Доводилося реагувати– як тільки громада чи нардеп якийсьнабриднуть зверненнями. Хоча й на шкодубізнес-інтересам державних чиновниківнайвищого рівня.

Як розумієте, не мігрежим довго миритися з таким станомречей – тож і відняли в прокурора правовносити приписи і протести, що вимагалибезумовного і невідкладного виконанняйого вимог.

Хоч і зберіг він удвічіменше прав, ніж до «покращення», аленаразі почувається спокійніше. Мовляв,можете звертатися до мене скількизавгодно – я вже підготував подання ідвічі «вмив руки»

Беззаконня припинимо.Як буде команда

Свого часу міськрадаЧигирина прийняла відверто протиправнерішення – депутати подаруваликомунальному підприємству «Благоустрій»приміщення дошкільної установи «Калинка».Для реорганізації «під житло», зокремадля себе.

При цьому реорганізаціяабо ліквідація дошкільної установи маєсанкціонуватися лише загальними зборамитериторіальної громади або місцевимреферендумом (ст. 26 закону України «Промісцеве самоврядування»). А вивільненіприміщення таких закладів маютьвикористовуються винятково «для роботиз дітьми» (ст. 16 закону України «Продошкільну освіту»)!

Ситуація проста йочевидна: рішення – незаконне і безглузде.Принаймні 40% дітей дошкільного віку вмісті не може знайти місць у дитсадку.

Тим часом районнийпрокурор Володимир Кривенко не лише невідреагував на протиправні дії депутатівміськради, але й запевнив колишньогозавідувача «Калинки» в тому, що«законодавець дає право власникурозпоряджатися своїм майном на власний розсуд (ст.319 Цивільного КодексуУкраїни)».

Іншими словами, невлазьте не в свою справу – міська радакраще знає, як розпоряджатися комунальноювласністю.

І при цьому неформальнозаявнику пояснили: заходи прокурорськогореагування дискредитуватимуть керівництваміста. А це вже політика. І ніхто неробитиме таких речей без команди «згори».

Реагуємо на персональнувідповідальність

Схоже, саме такою логікоюкерувалися в обласній прокуратурі, кудибуло переадресовано моє перше зверненняв цій справі до Віктора Пшонки задля«належної перевірки».

За її підсумками мноюбуло одержано лист за підписом в.о.прокурора Черкаської області В.М.Вегери,в якому мене переконували в законностіскандального рішення чигиринськоїміськради.

Довелося звертатисядо Генпрокурора вдруге – тепер ізвимогою «відновлення законності в діяхдепутатів міської ради Чигирина,посадових осіб Чигиринської районноїі Черкаської обласної прокуратури, атакож притягнення винних осіб довідповідальності згідно з чиннимзаконодавством».

Очевидно, цього разуспрацювала вимога щодо притягненняпрацівників прокуратури до персональноївідповідальності.

Принаймні, ніхто вже вчерговому листі за підписом заступникакерівника Генпрокуратури В.Білоуса,отриманому мною у відповідь, невиправдовував депутатів чигиринськоїміськради і не запевнював мне в законності«перепрофілювання» під житло дошкільноїустанови.

Навпаки – резонанснерішення було визнано протиправним ітаким, що підлягає оскарженню в судовомупорядку.

І насамкінець

На тому можна було в івтішитися.

Якби не дві щонайменшеобставини.

По-перше, хоча і визналавлада власний гріх – але в дітей досінемає дошкільної установи.

Тим часом прокуратурана цілком законній підставі розводитьруками і киває на судову процедуру, якаможе тривати вічно.

По-друге, крайніми іцього разу оголошено тих, кого нереальнопритягти до відповідальності. Натомість,про конкретних чиновників, які в порушеннячинного законодавства півроку закривалиочі на протиправні рішення міськради,у листі заступника Генпрокурора жоднимсловом не згадано.

Тож і завтра вониберегтимуть наші права і правопорядоку державі. Якщо буде команда…

Леся ОРОБЕЦ