Трагедія, що сталася поблизу Волновахи, де загинуло вже 13 людей (троє з них померли від поранень у лікарні), сколихнула всіх. У цьому «автобусі смерті» їхали люди, щоб отримати відповідні довідки, зняти гроші, провідати родичів… Серед них були і мої знайомі, які постійно їздили до невеличкого міста з окупованої території, щоб купити необхідні продукти та отримати матеріальну допомогу. Приблизно о 14:30 пролунало три потужних залпи з важкої зброї, а потім сталося страшна та непоправна трагедія – трагедія, яка не піддається опису та людському глузду.

Страшно це усвідомлювати, але смерть на Донбасі стала звичайним явищем. Тут кожного дня гинуть люди, мирні люди, а тим часом у соцмережах та ЗМІ «смакують» чиїсь весілля, дні народження, тусовки… Весь світ говорить про припинення війни, але ми не бачимо ні трауру, ні жалоб. Наступного дня після Волноваської трагедії, за повідомленнями прес-центру АТО, у Тельмановському районі від обстрілу загинула двохрічна дитина…

Мешканці окупованих територій Донбасу – заручники, яких активно використовують, щоб збільшити ціну мирного урегулювання конфлікту. Чим далі продовжується цей конфлікт, посилюються бойові дії, тим частіше населення Донбасу сходиться на думці, що війна вигідна всім… Мирні жителі, які вважають себе громадянами України, сподіваються на захист з боку держави. Але, мабуть, марно. Проза життя потребує інших правил існування на війні. І на ній виживають, як можуть.

Наразі останньою краплею, яка переповнила терпіння народу, стало повідомлення про транспортну блокаду регіону. Заборонивши рух транспорту по об’їзних шляхах та польових дорогах, в зоні проведення АТО встановлено 7 транспортних коридорів. Можливо, це і правильно. Але мирні жителі відразу ж відчули це по своєму гаманцю. Наприклад, перевізники підняли вартість проїзду з Донецька в напрямку Слов’янська, Краматорська, Дружківки, оскільки кілометраж маршруту збільшився. Особливо «зраділи» такому нововведенню пенсіонери, які, перебуваючи за межею виживання, змушені просити в борг на квиток до не окупованого міста, щоб переоформити пенсію або зняти гроші.

Новина про введення спеціальних перепусток викликала величезний ажіотаж серед мешканців Донбасу. Механізм отримання пропуску нелогічний і незрозумілий більшості. Яким чином у цьому випадку реалізується конституційне право громадянина України на вільне пересування – ст.33 Конституції України?

За рахунок мирних жителів, які з різних причин змушені щодня перетинати блокпости, вирішуються інші питання. Наприклад, бізнес нелегальних перевізників. У соцмережах без зусиль можна знайти конкретні телефони нелегалів, які за певну суму доставлять пасажира в Донецьк або у зворотному напрямку. Найчастіше такі горе-перевізники їздять по заборонених дорогах, не дбаючи про рівень безпеки.

Так, у невеликому місті Волноваха, розташованому між Донецьком і Маріуполем, місцеві таксисти і ті, хто має власний автотранспорт, заробляють на платоспроможних пасажирах. У зв’язку з тим, що залізничне сполучення з Донецьком і Маріуполем фактично припинено, особливо добре такий бізнес процвітає на місцевому залізничному вокзалі, куди прибувають потяги з Києва і Львова.

Пасажирам тут же пропонують послуги: проїзд до Донецька в машині або мікроавтобусі (місткістю до 8 осіб) вартістю 80–100 гривень з людини (для порівняння, вартість квитка рейсовим автобусом звідси в Донецьк – у 3 рази менша). При цьому з місцевого автовокзалу (розташованого в 15 хвилинах ходьби від залізничного вокзалу) регулярно відправляються автобуси в напрямку Донецька. Скоріше за все, ціна питання відтепер зросте в рази. Недарма є приказка: на кожну отруту є протиотрута.

Тим часом легальні перевізники змушені адаптуватися до подвійної системи оподаткування – сплати податків вимагає і Україна, і «ДНР». Відповідно, на деяких маршрутах підвищено вартість проїзду. Деякі перевізники змушені перейти «в тінь», щоб не збанкрутіти.

Отже питання більш жорсткого контролю пересування транспортними коридорами – актуальне, і його треба вирішувати, але більш логічними і зрозумілими методами. Якщо хтось думає, що після волноваської трагедії люди перестануть їздити, то, напевно, цього не станеться. Чому? Тому що, навіть існуючи у пеклі, усі хочуть їсти та відчувати себе людиною, а не заручником чиїхось амбіцій...