242 дні він стояв і тримався цей Аеропорт… Наші “Кіборги”, що стали рідними в кожній українській хаті, тримали цю “точку”, як триста спартанців… Стояли й стояли, захищали й боролися, невідомо з яких сил…

Тепер аеропорту більше немає… Він, цей аеропорт, стояв разом з ними. З Українськими Солдатами. Хоч і”донецький”, хоч і імені Прокоф’єва… Але заморився, впав… “Усталость металла”… Є такий термін в матеріалознавстві…

Російське ТВ подає цю новину, як “день побєди”… “Аеропорт здали!” - кричать вони…

Вони навіть не розуміють, що є такі речі, як не здаються… Навіть тоді, коли їх уже і немає фізично… І до цієї точки, на якій стояв аеропорт, навіки прив’язані такі нематеріальні речі, як честь, мужність, звитяга, воля і слава нації… Саме те, чого у нас ще вчора, здавалося, не було… А тепер – точно є!

Дяка і шана Вам, рідні! Вічна пам’ять загиблим… Все продовжується… Залишається боротьба. І Помста… До Перемоги!