В ситуації з Донецьким аеропортом більше всього злять не кіпішні коменти ‪#‎всьопропало‬ і ‪#‎насзливають‬, а істерика типу "аеропорт не мав стратегічної ваги, навіщо творили геройську історію за рахунок загибелі наших солдат" і критика керівництва, яке не віддавало наказ відступити і залишити рештки аеропорту ще раніше.

Люди, майте ж повагу до загиблих кіборгів і живих героїв! Один із захисників сказав: приберіть будівлю аеропорту, що залишиться? українська земля! Чому ми маємо її віддавати? Я читала безліч коментарів кіборгів у ФБ - і ніхто не просив, аби дали наказ звідти відходити. Вони лише просили в них вірити, підтримувати морально і ще, звичайно, набоями. І вчасно проводити ротацію. 

Тож "плач Ярославни" вважаю недоречним і образливим для кіборгів! Вони стояли насмерть, а ми скнітимемо, що в цьому не було необхідності? Прикусіть язик! 

***

Окремо про кіборгів. Можливо таке порівняння здасться комусь недоречним чи спрощеним, але я скажу. Є класичні голівудські бойовики з героєм та антигероєм. Антигерой інколи намагаєтсья здатись інтелектуалом, він хоче бути першим, найрозумнішим, найкращим, домінуючим, але він - зло, і щоб не робив - він породжує тільки зло. І він приречений на поразку, бо герой - як би його не намагались вбити, завжди перемагає, адже він на боці правди. Путін - це той закомплексований антигерой, а український народ - Герой!