Містика. 26 січня була неділя. "Коли ми повернулись до головної барикади, на ній стояв худющий чернець у благенькій курточці. У червоних від морозу руках він тримав хрест. Він молився, говорив, співав, благословляв. А говорив, що за невинно убієнних і скалічених кати будуть прокляті до сьомого покоління, і їхніми співучасниками стануть ті, хто не зупинив, не попередив. У нас все ще низький больовий поріг, і це добре.

Жінки плачуть, кленуть, знову плачуть. В основному перед телевізором. У мені вже два місяці надлишок люті, з якою важко впоратися і вона наче птах в клітці. Кажуть, що коли папа Франциск молився цієї неділі за Україну, на двох голубів напали ворон і чайка.

Цілий день тривожно. У Запоріжжі, Дніпропетровську й Черкасах – кров. Рабів і вже не рабів, але тітушкам і беркутам все одно, кого бити.Їх ніхто вже не вмовляє. Їх треба ізолювати або знищити. Орки із Мордора. На відпочинку, зазвичай в коридорах, на підлозі вони мріють, що куплять за відібрані у нас гроші. Як хлопчиками мріяли про ровер чи тетріс. Злидні вбивають у людині все живе".

Той чернець був наче з позачасся. Він міг ходити і під час Столітньої війни чи Руїни,чи під час моровиці. Голос покликав його і він покинув келію, монастир і пішов проповідувати. За цей рік ми збідніли матеріально, але стали багатими духовно. Від Михайлівського собору, який рятував наших дітей від орків до військових капеланів і коляди на користь наших захисників.

І ще ось ця троянда на зрізі дерева. Вона зігріла нас, перетворилась на попіл, але водночас продовжує існувати в незримому світі.