Автор серії про Паддінгтона, кавалер Ордену Британської імперії Майк Бонд якось сказав: "Я просто писав те, що мені самому б сподобалось читати".

Творчий підхід письменника я оцінила ще у вісім років: зачитала одну з його книжок до дірок. Перше оповідання про клишоногого із Перу з'явилось у 1958-му.

Відтоді – мільйонні наклади та переклади на 40 мов світу зробили ведмедика у червоному капелюсі впізнаваним персонажем. Ще б пак! Його історія і справді пречудова: тут і британські традиції, і виховання толерантності до безхатьків та мігрантів, і уроки доброти.

Екранізація була лише справою часу. Продюсером "Пригод Паддінгтона" став Девід Хейман, якому ми завдячуємо "Потеріаною". Перший фільм про ведмедика вийшов в нього на славу: сценарій відмінний, графіка чудова, а головну зловмисницю переконливо грає сама Ніколь Кідман.

Для українського дубляжу грошей теж не пошкодували. Відтак, голосом Паддінгтона став Володимир Зеленський. Знаю, що домовитись з ним було непросто – графік у популярного шоумена зараз майже як у голлівудської знаменитості. Напевно, часу на озвучку в телезірки було небагато, бо його Паддінгтон вийшов дещо монотонним і сумним. Навіть у кумендні моменти його героя бувало шкода.

А хрипкий, просмалений тембр взагалі викликав підозри, що мультяшний ведведик-підліток давно палить, не проти перехилити чарку і вже розбив серце не одній самиці в нетрях Амазонії. На додачу, "фірмовий" голос української зірки декому додавав зайвих асоціацій.

У черзі біля гарберобу перші прискіпливі глядачі нарікали: - Думал, он вот-вот какую-то сальную шутку отмочит! - Или включит Виктора Андреевича! Добре, що діти не дивляться 95 квартал. Їм отримати задоволення від фільму нічого не завадить.