Це human hunting - як 20 лютого на Майдані, тільки вже не зі снайперських ґвинтівок, а з "Градів" і мінометів. Волноваха, Донецьк, Маріуполь - як тодішні імена розстріляних, сценарій той самий - провокування на весь світ показової "кривавої бані", після якої Україна мала б перейти під путінський "мирний план" -"расчлєньонку".

("А чому ви не розходитеся, якщо стріляють?" - допитувався в мене тоді телефоном один західний ідіот-журналіст, і я, втративши терпець, закричала: "Та тому, що, якщо ми здамося, Путін завтра так само прийде до вас! Вас захищаємо, ясно?!" - інтерв'ю в ефір не пішло, знадобився ще рік горя й руїни, і тисячі нових трупів, щоб їм нарешті "почало ставати ясно"...)

Ні, котики. Самою українською кров'ю - вже не відбудетеся, не заткнете пащу дракону, як заткнули були маленькою Грузією. Ви цього монстра виростили, 15 років тішилися з mutually beneficial cooperation (с) - прийшла пора й вам платити: кожен супермаркет кінчається касою. Давайте вже нарешті той "другий фронт".

(Зціпити зуби - і витримати й це, як витримали минулу зиму. Пам'ятати, що це не та "стара вОйна", за якою ще 1947 р. тужив у "Музеї" Адріян-"Кий", а "війна спецслужб" - немислимої, сатанинської підлости "гра на нервах", роздражнена, перцем на рани, постійним "посипанням" інформаційними кидками, роз'ятрюванням-підбурюванням, як лоскотанням бика бандерильями під час кориди - щоб, осліплий од болю, рвонув уперед - "ааааа, суки, зрада! на Москву!!!", - і нахромивсь на підставлене просто в груди лезо... Що противник насправді нервує й квапиться куди більше за нас, бо часу в нього в обріз, - і що в цьому герці програє той, хто "зірветься" першим...

Робити щось корисне, бажано вкупі з іншими. Збирати ліки, плести маскувальні сітки, проводити доброчинні заходи - що завгодно, що дає відчуття немарного діла і єдности з добрими людьми. Це найефективніше протистояння головному задуму ворога - всіма засобами домогтись ДЕЗІНТЕҐРАЦІЇ українського суспільства, - а тоді вже можна й "коридор на Крим"...)

Хрін вам, орки, а не "коридор". За цей рік ми стали сильніші - а ви слабші. І це вже незворотньо.