Все почалося кілька днів тому, коли в редакцію «України молодої» у відділ культури почала телефонувати пані і щиро запрошувати на прес-конференцію, присвячену службі порятунку бездомних у Києві. Вона двічі телефонувала, перепитувала, чи точно будемо, готова була кур’єром переслати запрошення, кілька хвилин шукала, де проходитиме прес-конференція – приміщення Укрінформу.

Гламурнішої тусовки в Укрінформі, мабуть, ще не було. Кілька камер, які зі всіх боків записували конференцію для фільму. Дівчата на прохідній як з модельного агентства. Влада Литовченко, яко меценат, з пишними губками і гордо піднятою головою була почеснем гостем, так би мовити хедлайнером розмови про бомжів.

Першою почала виступати Олена Поліщук, з квітня 2014-го президент Благодійного фонду «Соціальне партнерство», заснованим 16 років тому Леонідом Черновецьким. Фонд, за її словами, щодня по Києву, вже багато років, розвозить 1500 порцій їжі для всіх нужденних і роздає її в 23 мобільних точках столиці. Нагадаю про цю пані. У 2007-2010, а може і довше, вона була директором КП "Київтранспарксервіс". Пам’ятаєте, чим вона займалася? Деякий час блокували колеса автомобілів на парковках для гарантії оплати їх водіями послуг паркування. «Схема така: паркувальник навмисно «випаровується», як тільки на стоянку заїжджає авто, але дає знати колегам з «крабами», що здобич прибула. За кілька хвилин відсутності господаря його авто «зв’язують» і чекають на «мзду», – писала тоді моя колега Наталя Лебідь в «УМ».

Так от, пані Олена, заручившись підтримкою влади ( на прес-конференції про бомжів були присутні начальник Управління людей похилого віку та надання соціальних послуг Міністерства соціальної політики Оксана Суліма, депутат Київської міської ради Алла Шлапак, голова постійної комісії Київради з питань охорони здоров'я та соціальної політики Юрій Крикунов), взялася за порятунок бомжів і пенсіонерів. За її словами, від учора по Києву їздить одна бригада на мікроавтобусі (водій, який приймає звертання громадян і фельдшер, який надає медичну та соціальну допомогу) і надають кваліфіковану допомогу безхатченкам просто на місці. Режим роботи служби порятунку бездомних: щоденно, з 09.00 до 21.00, субота-неділя – вихідні.

Суть допомоги у тому, що будь-хто може зателефонувати на гарячу лінію – 067 911 7 911 – сказати, де є бомж і що він потребує допомоги. Служба його нагодує, переодягне, за бажанням відвезе в офіс БФ на Лобачевського, 8 а але тільки у денний час. На вечір відвезе на те місце, де його забрали – в каналізацію, парк, вокзал… За словами голови постійної комісії Київради з питань охорони здоров'я та соціальної політики, в Києві є два притулки для безхатченків. Там можна переночувати за 4 грн, помитися, постригтися і так далі. Перший Будинок соціальної опіки на 150 осіб розміщується на вул. Суздальській, 4/6. Другий – будинок-інтернат для неповносправних безхатченків для 300 людей у селищі Ясногородка Вишгородського району під Києвом.

За неофіційними даними, у Києві 20 тисяч бомжів. Чи реально їх повернути до нормального життя, виробити їм документи, знайти роботу, надати житло, повернути мотивацію до дії? Чи реально, щоб їх на вокзалі і в переходах не копали і не виганяли на мороз менти? Чи реально депресивних і вічно п’яних або шизанутих заохотити їхати у притулок? Чи хочуть вони ставати повноцінними містянами на зарплаті? Про це президент Благодійного фонду «Соціальне партнерство» Олена Поліщук не готова говорити. Вона добре засвоїла один урок – треба їм допомагати. Краще вдень, щоб всі бачили. І краще тим, хто знатиме за чиї гроші вони їдять. А потім Черновецький воскресне.

Я сиділа на цій прес-конференції і просто кипіла від злості. Особисто я часто маю діло з бомжами. Вони мене пригощають шмурдяковим вином і хлібом, кока-колою, пропонують ночувати з ними в електричках і їхніх «келіях» на печерських обривах біля Дніпра, інколи просять гроші, інколи розказують свої фантазії про те, як банкомат їм щодня видаватиме по 300 доларів, інколи пристають, при тому досить галантно. Бо хто сказав, що безхатченки – не мужики.

Так як тема прес-конференції була для мене майже рідною, я хотіла знати деталі, як працівники фонду за гроші Черновецького працюють з неблагополучними. Кажу: от ми тут в Укрінформі, за п’ять метрів від цих вікон у переході п’ять бездомних валяються. Чи хтось із вас, організаторів, зателефонував у Службу порятунку. Пані Поліщук пояснила, що їх не бачила і запропонувала мені самій це зробити. Після мого чергового запитання модератора клубу за інтересами закрила мені рот, що означало культурно мене післала. Ось так і працюємо з бомжами, по гламурному, заради самореклами і самолюбування на прес-конфренціях.

Шляк би трафив таких благодійників. Якщо вже взялися за немотивованих, то займайтеся ними, а не присилайте в редакцію газети кур'єра із запрошенням на прес-конференцію і не закривайте рот журналістам, коли мова йде про некомфортні для вас питання.