Дуже цікаво стає завжди, коли росіяни у відповідь на європейські санкції погрожують європейцям "адекватною відповіддю". Не думаю, що вони самі вірять у якусь ефективність реального, матеріального впливу.

Ну, от, наприклад, що таке заборона на в'їзд до Росії? Що там, в'їхавши, робити нормальному європейцю? Фотографувати бабушок, як один мій знайомий фотограф? Він туди їздить усе життя фотографувати різні язви жизні і бабушок. От по ньому, як я розумію, санкції вдарять. Але й тут особливої біди немає.

Бабушки не є російським ексклюзивом, на превеликий жаль. Або на превелике щастя. Кому як.

Отже, коли російський чиновник каже про адекватну відповідь, то надимається, як індик, і всередині себе має на увазі щось нематеріальне, щось сакральне. Десь всередині нього, "вскипает, как волна", певний комплекс, в якому вузлом сплітається весь російський ексклюзив. Цей комплекс у своїй основі дуже церковний. Він, властиво, подібний до "отлучения от церкви", тільки набуває планетарної важливості. І саме він у цей момент – носій "государственной воли" – "важная птица" і "большой человек", помыкающий Европой.

"Государственное проклятие" – це не тільки локальне духовне "анафематство". Це відлучення одразу від усіх "скреп". Це може бути "баня, водка, гармонь и лосось", "советское шампанское и черная икра", "Гусь Хрустальный и Гусь Железный", "ткачихи Иваново и оружейники Тулы", "Золотое Кольцо, Кижи и Гжель", "Толстой и Достоевский", "матрёшка, петрушка и Юрьев день", "Некому берёзу заломати и Эй-ухнем", "Боже Царя храни", "С чего начинается Родина", "Куст ракиты над рекой", "С намы старый скворушка до весны прощается", "Пришвин и Бианки", "Новиков-Прибой и Петров-Водкин", "Шишкин и Левитан", "Птица-тройка и Барыня", "Комаринская и Вечерний звон", "Подмосковные вечера и Рождественские встречи с Аллой Пугачёвой". Одне слово, все-все, що проноситься в останню мить життя перед очима в кожного "русского человека" – в різній послідовності і в різному наповненні, але обов'язково й неминуче.

І от вимовляє російський чиновник: "адекватный ответ". І десь всередині його спалахує містичний вогонь, напружуються всі "сучки і задоринки", "шероховатости и зазубринки", "тупики и пустыри", "почёсывания и ковыряния": "Ни пяди, суки, ни клочка, ни закоулочка, суки..." – і постає-народжується Русский Богатырь на гнедом, вороном и в яблоках коне...