Чому два? Насправді тих сценаріїв сотні, коли не тисячі, виправляють мене мудрі політологи та аналітики. Вони мають рацію: то лише вкрай обмежений, коли не сказати примітивний погляд, може побачити у яскравому різноманітті лише два сценарії. Чесно визнаю, тут представлено саме такий погляд: безбарвний, сухий і обмежений. Аналіз дійсності, а не потік солодких мрій.

Одразу зазначу, найгірші сценарії не розглядаю і не пророкую. Виходжу з умов, що вибори до місцевих рад: а) відбудуться, б) восени цього року, в) не під дулами автоматів, тобто законно і демократично і г) Харків - це Україна.

Отже, сценарій 1. Оптимістичний, він же "Фантастичний".

На посаду міського голови балотується Г. Кернес або підтримана ним особа.

Патріоти домовляються і висувають єдиного кандидата. Виробляють програму, яка дозволяє поєднати "фонтани і лавочки" з ефективною економікою, справедливою соціальною політикою та безпекою у місті. Проводять узгоджену виборчу кампанію своїх політпартій, що висувають списки кандидатів у депутати міськради.

Така кампанія мобілізує демократичного виборця. Переможцем, з високою ймовірністю, стає кандидат від патріотів.

Сценарій 2. Традиційний або реалістичний.

З боку нинішньої влади балотується Г. Кернес або підтримана ним особа.

Патріоти "об'єднуються" навколо 5-7, можливо, 20-ти своїх кандидатів на посаду міського голови. Кожен з яких, звісно, є єдиним гідним, найавторитетнішим та найпотужнішим... Патріотичні команди активно працюють над дискредитацією конкурентів з демократичного кола. Дров у багаття підкладають "надійні джерела" з табору конкурентів.

Патріотичний виборець, у цьому випадку, махне рукою, назве всіх дурнями і у день виборів залишиться на дивані.

Результат? Мер Харкова - Кернес або підтримана ним особа.

Розумію, що до реалізації другого сценарію нинішній керівник Харкова спробує залучити якомога ширше коло людей, особливо з числа патріотів. Робитиметься все це з відповідною пафосною риторикою, конфлікти підігріватимуться ЗМІ.

З принципу - "бути реалістом, вимагати від життя неможливого!", бачу сенс підтримати перший сценарій. Якщо шанс на перемогу є, хоча б мінімальний, гріх ним не скористатися.

Що потрібно зробити патріотам, щоб виграти? Дві речі. По-перше, зняти рожеві окуляри. Не переоцінювати власні сили і не недооцінювати конкурента. Відкинути ілюзії про шлях до перемоги як легку прогулянку. По-друге, як це нудно не звучить, назвати єдиного кандидата.

Зупинюся на кількох важливих моментах у кожному з пунктів.

Позбавитися рожевих окулярів допоможе аналіз ресурсів нинішнього мера та альтернативного йому середовища.

Отже Кернес.

Впізнавана на 99% кандидатура. Вміє тримати удар, піднятися після нокауту. Має унікальну політичну гнучкість, вміє пристосуватися до обставин. Демонструє відсутність політичних принципів (іншими словами діє з принципу: завжди з тим, хто сильніший). Цинік. Має кримінальне минуле, цілком ймовірно, і майбутнє. Комунікабельний, у разі потреби легко налагоджує зв'язки з різним середовищами. Поранений, пережив замах на вбивство. Інвалід.

Має команду. Згуртовану, перевірену часом, яка вміє "робити" вибори.

До цієї команди відносяться: апарат Харківської міськради, апарати РДА у районах міста, більшість депутатського корпусу Харківської міськради. До групи відданих йому депутатів належать керівники підприємств, організацій та установ Харкова з десятками тисяч працівників. На сьогодні це також директори деяких державних підприємств. Нагадаю, що під час останніх виборів до Верховної Ради директори ХАЗу, ФЕДа, Турбоатома та багатьох інших висловилися за кандидатів, яких підтримав Кернес. Це депутати Верховної Ради України, які пройшли за підтримки Кернеса, у тому числі, його давній друг М.Добкін, у якого доволі високий рейтинг особистої підтримки.

Кернес має найрейтинговіші у Харкові ЗМІ: 7 канал, канали "Фора" та "Фаворит", газети "Вечерний Харьков", "Харьковские ведомости", сайти Харківської міської ради та інші.

Не має проблем з грошима.

Останнім часом з'являється додатковий іміджевий актив. "Косметичні" дії правоохоронних органів: прокуратури, МВС та СБУ, відсутність реального публічного і законного покарання, формують відповідну громадську думку з одного боку про всесильність Кернеса, з іншого боку про те, що він - абсолютно чесна, законослухняна людина.

Соціологія вже протягом кількох років надає Кернесу переконливе перше місце на потенційних виборах міського голови. Не потрібно говорити про її мінливість. Адже ідеї про чудесні зміни настроїв виборця Харкова звучали не раз, і не раз вони спростовувалися реальними результатами виборів. Для мене очевидно, що принципової зміни соціології на користь підтримки патріотичних та демократичних сил слід очікувати не як дива, а як результату наполегливої і систематичної роботи. Нині епатаж та екстравагантність Кернеса для значної частини раціонального інтелігентного виборця виглядають значно привабливішими, аніж не завжди пояснена і аргументована агресія його опонентів.

Що наразі готова протиставити альтернативна сторона?

З чим немає проблем, це з кандидатами. Тут десятки імен потенційних претендентів: Арсен Аваков, Лілія Авдєєва, Ігор Балута, Валентин Бистриченко, Інна Богословська, Антон Геращенко, Олександр Давтян, Віталій Данілов, Сергій Жадан, Олександр Кірш, Всеволод Кожем'яко, Дмитро Кутовий, Дмитро Марінін, Тарас Сітенко, Володимир Чистілін, Олександр Чумак, Ігор Швайка, Олександр Ярославський... Інколи називають моє ім'я. З наближенням виборів список достойників гарантовано розшириться за рахунок військових командирів, волонтерів, представників інших громадських організацій.

В усьому іншому - "високий потенціал і великі можливості".

Немає практики ефективної співпраці команд потенційних кандидатів у форматі виборів.

Незначний вплив громадянського сектора на формування суспільної думки. Акції більше нагадують емоції людей, які прагнуть помсти, а не справедливості, не спрямовані на реалізацію зрозумілої стратегії.

Стратегія, зведена виключно до гасла "Гепу-геть!", не є переконливою для більшості харків'ян, які відповідально задаються питанням: "а що далі?".

Змістовної та аргументованої критики діючого мера у більшості популярних ЗМІ Харкова та області немає. Винятки становлять баталії у мережі "Фейсбук", деякі передачі каналів АТН-АТВК та "Simon", інформація сайту "Главное". Десяток інших, опозиційних міському голові, ресурсів мають невелику аудиторію.

"Кернеса мають посадити" - цей рефрен є чи не основним аргументом на користь того, що одіозного мера буде змінено.

Якщо відкинути емоції, очевидно, що минув рік після революції, а правоохоронна система не знайшла вагомих аргументів для його арешту. Чому? Я задавав це питання керівникам МВС, прокуратури. Отримував відповідь, що "процес іде, потрібен час". Розумів, що не маємо права на помилку, не можна плодити "жертв режиму", як це було у 2005 з Кушнарьовим та Колесніковим, не можна допустити ситуацію, коли б покидьки вигравали справи у європейському суді з прав людини тільки тому, що неякісна доказова база... Але ці аргументи ще були виправданням весною-влітку минулого року. А за вікном майже весна 2015 року.

Гарантій того, що крапку у справі кримінальної відповідальності Кернеса буде поставлено до початку виборів наразі немає. Він вже заявив, що братиме участь у змаганні на міського голову Харкова.

Але! Уявимо, що правосуддя торжествує. Кернес за ґратами. Чи здасться він без бою? Судячи з попереднього досвіду - ні!

Ореол "мученика", що зазнав несправедливих політичних переслідувань, забезпечити він здатний. Чим, напевне, якщо виникнуть обставини, скористається, формуючи відповідну атмосферу виборчої кампанії. А тим часом підтримає добрим словом іншого кандидата. Таким чином реалізує класичний проект "Наступник".

Цей хід, за умови вдалого вибору, зніме з претендента тягар персональної одіозності, але, без втрат, дозволить набути авторитету господарника.

Хто може бути названий "наступником"?

Може хтось із нинішніх замів: Андрій Парамонов, Ігор Тєрєхов, Олександр Попов, керівник департаменту Роман Нехорошков. А чому не секретар міськради Олександр Новак? Довірливість виборця дає високі шанси на успіх Писаренка, Денисенка, Хомутинніка. Можуть бути названі відносно незалежні Мисік, Святаш чи Фельдман.

До речі, усі згадані персонажі мають підкреслену "обережно-шанобливу" позицію стосовно нинішнього мера. Проект "наступник" цілком може мати місце і за умов, що Кернес залишається на свободі.

Важливо розуміти ще один момент. Я вже відзначав неймовірну політичну гнучкість Кернеса. В більшості цивілізованих країн подібна поведінка визнається патологією. Ми, українці, унікальні. У нас відсутність принципів часто сприймається як ознака політичної майстерності та професіоналізму.

У зв'язку з цим амплітуда дій Кернеса може бути значно ширша, аніж може дозволити собі опозиція. Він може дозволити собі грати на практично усіх полях своїх противників. Вони - ні.

На грубому прикладі це виглядає приблизно так.

Для патріотів та демократів неприпустима заява про готовність відновити пам'ятник Леніну. Він про це говорить. Сьогодні мені абсолютно неважко уявити ситуацію, коли Кернес власною рукою приб'є меморіальну дошку Ю.Шевельову на фасаді будинку "Саламандри" по вулиці Сумській. Він може встановити пам'ятники Миколі Міхновському та Героям Крут у сквері навпроти ХАТОБу, дати грошей на відновлення пам'ятника УПА і видання збірників праць Бандери та Шухевича. Зробити пару візитів до книгарні "Є". Зрештою, а чому ні, на сесії міськради прийняти глобальне рішення про перейменування десятка вулиць, що досі носять назви кривавих "героїв" радянської доби. Імідж людини, яка зробила для дерадянізації та українізації Харкова більше, ніж усі попередники, разом узяті, забезпечено. Сумніваєтеся, що він зможе пояснити це своєму виборцю? Він це робив неодноразово.

Після багаторічної кампанії "Харькову - русский язык!" цього року він вивісив усі новорічні та різдвяні привітання на бігбордах Харкова українською мовою. З'явилася нова україномовна версія сайту міськради. Усе це покликане зруйнувати звинувачення у відсутності патріотизму, таємній прихильності до сепаратистів, керуванні "п'ятою колоною". Залишилося дочекатися розпорядження вивісити прапори України на комунальному транспорті, комунальних закладах і аплодисменти патріотичного середовища забезпечені.

Що робити?

Об'єднати зусилля. Політичних партій, громадських організацій, окремих лідерів. Домовитися про командну гру. Хай це, очікувано, буде команда не в усьому однодумців і друзів. Але, з визначеними базовими цінностями: Єдина Україна, Харків- це Україна (Україна - це Харків), цивілізаційний європейський вибір, правова держава зі справедливим та єдиним для всіх законом, ринкова економіка. Виробити спільну позицію з інших ключових питань. Розробити концепцію інформаційної кампанії.

Публічно оголосити про готовність назвати єдиного кандидата. Закріпити цю готовність підписанням відповідної угоди, наприклад, у День Народження Т.Шевченка, 9 березня. Розробити критерії визначення єдиного кандидата.

Визначитися зі сферами відповідальності кожного потенційного кандидата, з метою забезпечення якісної критики та переконливої альтернативи по кожному з напрямків життєдіяльності міста: економіка, фінанси-бюджет, ЖКГ, медицина, освіта, наука, культура, екологія, промисловість, молодіжна політика, безпека, право, транспорт, спорт та низки інших. Це не виключає того, що потенційний кандидат може висловлювати позицію з інших питань, але окреслюватиме зону персональної відповідальності. Визначитися з основою кадрового складу майбутньої ради та виконкому.

Назвати прізвище єдиного кандидата, наприклад, на День Незалежності 24 серпня. Після чого усім безумовно включитися на його підтримку.

Наявність єдиного кандидата дає шанс скористатися ще одним ресурсом - позицією політичних лідерів національного рівня.

Що є в активі сьогодні?

У Президента України Петра Порошенка "негативна думка про Кернеса, після замаху і поранення, змінилася". Сподіваюся, що християнське співчуття Президента не виключає обов'язку забезпечити торжество законності та невідворотність покарання за злочини.

Якщо не рахувати проваленої у серпні 2014 спроби відставки Кернеса Верховною Радою, то протягом року і прем'єр-міністр А. Яценюк, і спікер В. Гройсман, і голова РНБО О. Турчинов утримувалися від негативних висловлювань щодо Кернеса.

Харизматичний лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко після ув'язнення теж публічно не критикувала Кернеса.

З авторитетних політичних діячів національного рівня лише Арсен Аваков підіймав питання притягнення його до відповідальності.

Усі інші, включно з лідерами парламентських фракцій нинішньої більшості, зберігають нейтралітет, залишаючи простір для маневрів.

Таку позицію можна зрозуміти. Критика місцевого лідера громадської думки, підтримуваного значною, якщо не переважною (на сьогодні) кількістю городян, є суттєво ефективнішою, за наявності альтернативи. Очікувати політичної підтримки з боку національних лідерів, в умовах відсутності узгодженого кандидата, не слід.

Усі ці "за" і "проти" легко занести до таблички SWOT - аналізу, яка більше, ніж переконливо, розвіє ілюзії тих патріотів, у кого вони ще лишаються.

Висновок. Шанси демократів-патріотів перемогти Кернеса на чесних виборах мінімальні. Але є.

P.S. Останнім часом все частіше ведеться мова про вибори мерів міст-мільйонників (варіант: від 100 тисяч і вище) у два тури. Є шанси на відповідні зміни у Законі. Хтось сприймає це як черговий аргумент не напружуватися, мовляв, хай єдиний кандидат визначиться у першому турі, його і підтримаємо...

Воно так, але хто гарантує, що парою у другому турі не стануть Кернес-Добкін?