Війна не може пояснити, чому за один день курс досяг позначки 40 гривень за долар.

Бездіяльність і відсутність чітко визначеної політики Уряду та Національного банку відносно ситуації на валютному ринку створює хаос в економіці. Ми маємо сьогодні повне нерозуміння бізнесом валютно-грошової і економічної політики Уряду, бажання "не втратити" та в хаосі "заробляти" на спекуляціях.

Як наслідок - шалений ріст цін "на очах", і на імпортні, і на вітчизняні товари, зубожіння та панічні настрої у людей.

Так, поки Президент України вимагав від Уряду і НБУ повернення до рівня 21,7 гривень за долар, по всій Україні АЗС в авральному порядку змінювали на стелах цифри у бік зростання. І 30 гривень за літр бензину "А-95", схоже, не межа. В цей же час українці з прилавків змітали цукор, крупи та олію, витрачаючи на це останні залишки гривневих доходів.

Хто винуватий в тому, що гривню "вбили"? Хто винуватий в тому, що частина населення, чимала частка якого зберегла в пам'яті жахливі 90-ті роки, піддається паніці? Ще один такий пакет "стабілізаційних заходів" НБУ, і з ужитку зникнуть монети, а потім і купюри по 1-2-5 гривень, а зарплати через рік будуть обчислюватися десятками тисяч.

Загалом, це не лише проблема "непрофесійного" Нацбанку, хоча частка вини лежить і на центробанку. Падіння гривні - це відображення ситуації в економіці, за яку відповідальні всі органи влади: НБУ, уряд, і Президент в тому числі.

Зараз немає сенсу ще більше заглиблюватися у ці панічні настрої. Хоча людей можна зрозуміти. Ними рухає інстинкт самозбереження. Це єдине, на що вони можуть опиратися за відсутності довіри до інститутів влади.

Одне нам достеменно відомо. І уряд, і Нацбанк зовсім не обмежені в інструментах, якими можуть впливати на ситуацію на валютному ринку. Питання лише в тому, чому вони від них відмовляються і йдуть на кроки, які ще більше заганяють країну в яму. Адже "жорсткими розмовами" і "стуканням по столу" ми ніколи не зможемо довести курс до 21,7 гривні за долар. Це точно не "інструмент"

Це не означає, що ми маємо відмовлятися від адміністративних заходів. Зараз ми не можемо собі дозволити зволікати. Щоб витягнути економіку з кризи, реформи потрібно проводити швидше і радикальніше, ніж вимагає МВФ. В поточних умовах потрібно перестати оглядатися на МВФ. Без жорстких адміністративних заходів не обійтися.

Є конкретні пропозиції, які можуть зняти ту напругу, яку ми зараз маємо на ринку.

По-перше, необхідно обмежити всі нетоварні платежі.

По-друге, рефінансування банкам видавати виключно під конкретну програму оздоровлення з обов'язковим зобов'язанням власників провести докапіталізацію. Сьогодні майже усе рефінансування через банки вивалюється на міжбанк, і йде на придбання валюти. І здебільшого як попередня оплата за імпортні товари.

Лише два дні назад НБУ Постановою №130 обмежив передоплати більше як на 500 тисяч доларів, і почав перевіряти всі імпортні контракти при передоплаті в сумі від 50 до 500 тисяч доларів і вище, домігшись здійснення операції закупки валюти по таким операціям на четвертий день. Але ця міра запізніла!

По-третє, необхідно обмежити дострокове повернення валютних кредитів отриманих від нерезидентів терміном в один рік. Не раніше одного року!

По-четверте, регулятор повинен жорстко контролювати повернення валютної виручки.

По-п'яте, Уряду і СБУ вже варто починати працювати над перекриттям каналів контрабанди. Ця проблема як не вирішувалася, так і досі не вирішується. На Митниці бардак, і цього зараз лише сліпий не бачить. Але поки що ми бачимо розслідування лише по ДФС.

По-шосте, контроль за емісією. Тобто, друк грошей можливий лише в дуже обмеженій кількості.

Цими всіма заходами, звісно, не повернути довіру населення, але це хоча б якийсь промінь надії. Я вже мовчу про структурні реформи, тому що це окрема історія.

Інакше ми завалимо банківську систему, "доб'ємо" вкладників і перетворимо Україну на випалений край.

Годинник тікає.