Є країни, де столиця традиційно домінує. Часто це країни, де рано склалася унітарна держава, де столиця була таким собі "збирачем земель". Москва та Париж найкращі приклади. Але є країни, де столиця традиційно вважається "першою серед рівних".

Це або федеральні держави, або такі, що склалися досить пізно, або такі, де завжди був досить високий рівень незалежності регіонів. Наш випадок відноситься до останньої категорії. Удільна система Київської Русі навіть у часи найбільшої централізації не вивищувала столицю.

Єдиним соборним тілом сучасної України останні 20 років правила "рада директорів" із шести міст-мільйонників. Розмір умовний, бо Львів мільйонником не був, а більший Харків не був старшим за меншу Одесу. Політична влада могла бути дніпропетровською чи донецькою, але баланс шести міст зберігався. Це духовний та інтелектуальний ранг.

Сьогодні один стілець у "раді директорів" вільний. Донецьк навряд чи повернеться туди - він тяжко хворий і має довго лікуватися. Отже, маємо два варіанти:
а) залишається п'ять, шосте місце ліквідовується; 

б) шосте місце переходить до Запоріжжя.

Особисто я за 6, а не 5. Це більше різноманіття, більша сила та стійкість.

Чи має місто відповідну амбіцію та ресурс? Хороше питання. Сьогоднішня авдиторія Відкритого Університету Майдану схиляє мене до позитивного висновку. Але для того треба припинити думати про Ахметова, губернатора, мера та президента і почати думати про себе як про співвласників країни. Незвично, але необхідно.