Уже 24 рік живемо у незалежній Україні, проте на державному рівні чомусь у пошані свята, які ніякого відношення не мають до нашої історії, культури, традицій. Взяти хоча б свято 8 Березня. З чим ми вітаємо українок? Рішення про щорічне святкування жіночого дня було прийнято у 1910 році на Другій міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені. Коріння свята, яке так приховувала совєтська пропаганда - маніфестації феміністок, основну масу з яких складали повії. У 1895 році 8 березня повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, щоб розплатитися із представницями найдавнішої професії.

У наступні роки демонстрації американок часто приурочувалися цьому дню. Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки єврейського походження Клари Цеткін) 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем. Між іншим, «Прародитель» жіночого дня - Клара Цеткін (Ейсснер) мала своєрідне ставлення до чоловіків, ніколи не вступала в офіційний шлюб і мала близьку подругу - Розу Люксембург. Цеткін померла 20 червня 1933 в Архангельському поблизу Москви. Вона весь час згадувала про Розу Люксембург, і останнє слово її було: «Роза ...». Тож, дякуючи цій особі нетрадиційної орієнтації, маємо свято 8 березня, яке стало Міжнародним жіночим днем в СРСР. Воно відзначається Організацією Об'єднаних Націй, а в деяких країнах, зокрема Україні, Росії, Азербайджані, Вірменії, Білорусі, цей день є національним святом. У більшості європейських країн Міжнародний жіночий день не прижився.  Зовсім не випадково не визнають свято 8 березня представники православної церкви і деяких інших релігійних спільнот світу з огляду на його політичне забарвлення. Адже відзначення цього жіночого дня, що, як правило, припадає на піст, часто супроводжується гучними пиятиками та забавами, а це не сумісне з нормами  християнської етики.

Цивілізований світ на знак поваги й любові до жінок щороку в другу неділю травня відзначає День матері, яке припадає на час розквіту весни й наближення сонячного літа. Саме у травневі дні й наші предки вшановували  жінку - берегиню сімейного вогнища, матір, яка дарує життя і виховує своїх дітей. Окрім того, жіночим святом в українців з давніх-давен було пошанування Лади — Богині кохання і шлюбу, яке припадає на 22 квітня.

День матері має свою біографію, що сягає початку XX століття, коли молода американка з Філадельфії Ганна Джервіс звернулася до законодавців з пропозицією присвячувати один день року вшануванню матерів, символізуючи його кольорами квітів. Ті, в кого матері живі, мали припнути до одягу рожеву квітку, а в кого вже залишили цей світ - білу. У 1914 році президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів. Слідом за США другу неділю травня оголосили святом 23 країни, а ще понад 30 відзначають свято в інші дні.

Серед української громади День матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928  році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Його відзначив Союз Українок Галичини, зокрема — група жінок на чолі з відомою письменницею, зачинателькою жіночого руху Наталією Кобринською. Цього дня в церквах правили молебні за здоров'я матерів і за упокій померлих. З усіх-усюд з'їжджалися до рідної домівки діти. Мати пригощала їх найсмачнішими стравами, очищала свяченою водою. У Західній Україні це свято відзначалося особливо широко до приходу окупаційного більшовицького режиму.  А починаючи з 1995 року День матері став відзначатися й у незалежній Україні. Але, на жаль, ні наша влада ні самі українці не відмовилися й від свята 8 березня. Про це з обуренням написали активісти жіночої сотні Дрогобича, зазначивши, що це свято радянських жінок, а не вільних українок. Вони ратують замінити його на День матері.

За часів незалежної України свято відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня згідно з Указом Президента України «Про День матері» від 10 травня 1999 року № 489/99. У 2015 році святкування припадає на 10 травня. Це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина – Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. Матір – продовжувачка роду, шанована в усі часи.

Доречно нагадати про народні традиції вшанування матері. Усі почесті на День матері - матусі. Їй традиційно дарували ложку і сон-траву - символи життєвої снаги та спокою. Найяскравішим виявом любові до рідної неньки були зібрані на світанку росяні пелюстки яблуневого цвіту, якими обсипали матір. А ті, кому не було вже до кого поспішати, ставили на знак пам'яті свічку перед образом Богородиці, несли на могили матерів склянки з водою і зерном і дві гілочки - вишневу та яблуневу і схилялися над ними з лівого боку - від серця.

Цього дня прийнято, щоб маленькі діти дарували матусям усе те, що заздалегідь виготовляли власноручно - малюнки, іграшки, вишиванки, вирощені ними квіти. А ще діти пишуть своїм матінкам листи-сповіді, в яких виняться та давють обіцянку виправитися. Але так відбувається не скрізь Тож мабуть ініціатор цього свята Ганна Джарвіс сьогодні була б незадоволена тим, як вітають діти своїх матусь. Адже вона хотіла, щоб їх поздоровляли тепло, по-домашньому, обов’язково саморобними подарунками і листами, написаними від руки. Вона всіляко боролася з комерціалізацією Дня матері – була проти бездушних листівок з готовими тестами, проти готових подарунків.

Сподіваюся, що це врахують і організатори цьогорічного святкування Дня матері у Києві. Вони вже оголосили, що воно відбудеться опівдня на Михайлівській площі. Там виступатимуть співочі й танцювальні колективи, а Олександр Лірник буде розповідати  казки. А ще організатори свята мають бажання прищепити громадянам України повагу до  матері, навчити дітей цінувати нелегкий материнський труд і ставати самостійними. Сюрпризом для матусь стане можливість безкоштовно стати учасниками фотосесії і отримати світлини на руки.