Сумна тема, але не можу не згадати, 13 березня 1961 року о 8.30 величезний потік селі заввишки 14 метрів пронісся Куренівкою з двох сторін: по вулиці О.Телігт і повз Кирилівську церкву. Фактично це було цунамі з бруду. Протягом 30 хвилин загинуло біля 1500 чоловік. Причиною катастрофи стала звичайна недбалість чиновників. В Бабиному Яру накопичували відходи роботи цегляних заводів, так звану пульпу. Спорудили дамбу, але не бетонну, як було заплановано, а земляну. Внаслідок чого і сталась трагедія.

Влада наскільки могла, приховувала інформацію про трагедію. Ділянку обнесли високим парканом, в Києві відімкнули міжміський зв`язок, заборонили громадянські панахиди за загиблими (!). Тільки через декілька місяців, в газеті «Правда» опублікували замітку в якій вказали цифру загиблих – 150 чоловік.

Тринадцатое марта, Куреневка.
Сначала глина, позже вал воды.
У человека буксовала “Волга”,
Он думал в ней уехать от беды.

Ему б бежать, минуты не теряя, -
И мог спастись. А он ее толкал.
Дома, машины и людей сметая,
Все приближался трехметровый вал.

Скользили ноги. Падал на колени,
Но поднимался и толкал опять.
Колеса “Волги” видели на гребне,
А он волною сразу был подмят.

Так и случилось, что погиб он вместе
С моим дружком, который в этот день
Случайно оказался в этом месте
И не удрал, а стал спасать людей.

Автор вірша: Леонид Киселев