Ситуація в Україні, яку силоміць намагаються розділити, нагадує мені дискурс, що років 10 тому виник в Індії.

Його суть висвітлює цей відеоролик про дві Індії: корумповану, бюрократичну країну, що живе минулим, і відкриту до реформ, нову Індію, що спрямована у майбутнє.

Ролик був відзнятий в рамках промоції спецпроекту журналістів Times of India Group – одного з найбільших медіахолдингів країни – із пошуку та підтримки молодих неупереджених управлінців, що здатні будуть творити Індію майбутнього.



У скрутний для держави період журналісти спробували допомогти і державі, і протоеліті.

Якщо до цього доросли журналісти в Індії, то в Україні – де ми мали понад рік часу на непрості постмайданні роздуми – медійники мають розуміти, що без нашої допомоги місцевим громадам та активістам майже неможливо пробитися. А без оновлення на місцевому рівні депутатів, що посіли крісла за часів Януковича, годі чекати змін.

Ефективне місцеве самоврядування – це потужний фундамент для всієї держави.

Після 10-ти років на СТБ я з найближчими колегами замислилась, де ми зможемо діяти найефективніше.

Попри низку цікавих пропозицій, в тому числі й від телевізійників, за які я дуже вдячна колегам, ми, порадившись, вирішили допомогти громадському руху ЧЕСНО.

У лютому до мене завітав активіст донецького Євромайдану Валентин Краснопьоров, який захопився ідеєю створення у прифронтових містах сайтів громад на прикладі нашого Приірпіння. Ми на той час уже створили у прифронтовому Дзержинську місцеве ЗМІ й завжди готові передавати досвід далі.

Уже наступного дня головний координатор руху ЧЕСНО Андрій Круглашов переконував нас, що з таким досвідом роботи не лише в ЗМІ, а й з місцевими громадами Києва та області, ми можемо допомогти й вибудувати регіональну мережу контролерів місцевої влади в інших областях України.

В Україні війна триває на двох фронтах. Перший фронт на передовій воює в тому числі й задля того, щоб змінилась держава. Місцеве самоврядування держави – це по суті наш другий фронт.

Та добитись якісних змін на місцевому рівні можна тільки разом з місцевими активістами.

Тому для старту ми беремо Київ, Харків, Львів, Одесу та Північну Донеччину (як регіон, де будемо допомагати, зокрема, головному координатору Сильних Громад Донеччини Краснопьорову).

У цих та інших містах обласного значення ЧЕСНО гуртує активістів для контролю над чинною владою.

Під також приціл візьмемо процес висунення кандидатів від партій на місцевих виборах, програми партій та кандидатів у мери та навчання контролю за ходом кампанії задля недопущення до влади кандидатів, що не відповідають критеріям ЧЕСНО.

У містах, де нам вдасться згуртувати сильні команди активістів, наступним кроком стане налагодження співпраці з місцевими ЗМІ та проведення антикорупційних розслідувань, а після виборів ми й надалі допомагатимемо контролювати вже обрану на місцях владу.

Яким містам ми допомагатимемо, окрім обраних для старту, – залежить від вас. Чим більше буде в населеному пункті активістів, готових контролювати владу, тим більше шансів, що у вашому обласному центрі ми згуртуємо серйозну команду й зможемо втілити задумане.

Другого шансу для нас, як для країни, може вже не бути. Я про це думаю щоразу, коли їду в офіс ЧЕСНО через центр міста.

Коли їдеш Михайлівською, розумієш: зараз буде Інститутська... І в очах одразу виникають кадри з розстрілом людей, які йшли без зброї проти куль...



Історія про батька, який упізнав блакитну каску 19-річного сина – Устина Голоднюка.

(Мій земляк Ігор Домбровський на Інститутській має місце, де хоче побути насамоті. Він там був у ті ночі й навесні рік тому пішов воювати на фронт і щоразу просить нас про одне: не здавати другий фронт).

На Європейській площі перше, що згадуєш – це стендап Женьки Мотрич – журналістки "Вікон". Постріл, коли вона йшла перед камерою, і її слова про те, що вперше в житті стало реально страшно.



Тепер маленька Женька, яка стояла під кулями, стала молодою мамою. І її дитина, як і всі наші діти і всі ми, заслуговує на мирне небо та гідну країну.

Після Європейської площі дорога йде вулицею Грушевського. І тут перед очима Нігоян, Жизневський... І десятки тих, хто віддав тоді життя точно не для того, щоб один клан при владі змінив інший.

А далі Кабмін і ВРУ, де у головних ролях майже все – без змін.

Є чітке усвідомлення того, що ми не маємо права програти і, якщо хочеться справжніх змін, то вони мають розпочатися не згори країни, а з місцевих громад – нашого другого фронту.

Прошу всіх свідомих колег-журналістів у Києві та в усіх куточках України долучитися і допомогти своїм місцевим громадам. У цьому питанні я абсолютно згодна з тим, що написав Майкл Щур. Кожен має воювати на своєму фронті.

З власного досвіду скажу, що громади за підтримки журналістів можуть досягнути неабияких результатів. Лише за останній рік нам у себе вдалося змінити ситуацію в історії з Біличанським лісом та Бучанським межигір'ям.

Виборці мають право знати, що у них за депутати й до яких корупційних схем вони причетні.

Тому громадський рух ЧЕСНО запрошує приєднатися журналістів, активістів та місцевих політиків нової генерації до чесної весни. Попереду у кожного з нас – відповідальна осінь.