Це був страшний ранок. Але моє нічне чергування припало на ніч із 18-го на 19-те, тому із самого ранку 20-го я там не була і, здається, як і багато хто не можу позбутися почуття провини за це. Гортаючи фото (а на них таки тіла загиблих) помітила, що фейсбук має функцію "приховати спогади в певні дати" або ж загадки про конкретних людей. Подумала, наскільки це неприйнятно 20 лютого.

І хоч за шість років чимало що та хто змінилися, але саме тому й важливо нагадати собі про це та пройдений шлях. Все недарма. Згадуючи, здається, що корисним є будь-який досвід, навіть трагічний. Майдан є саме таким – досвідом граничної громадянської солідарності і єдності.

Читайте також: Зупинити світанок мерців: ексрегіонали атакують Революцію гідності

Однак геть інший для України є досвід війни. Та тут треба пояснювати, щоб уникнути хибних інтерпретацій. Кремль як тоді, так і досі намагається довести "не виходьте на вулиці – буде війна". Але це геть не так. Мирні протести не ведуть до війни. Однак, якщо якийсь режим хоче довести, що війна буде – її просто починають, і на це не треба приводу. Це інший причиново-наслідковий зв’язок.

Для мене російська агресія у Криму й на Донбасі – це насамперед контрреволюція, силовий спосіб примусити суспільство відмовитися від Майдану, відмовитися від ідеї, що права людини, свобода, різноманіття, а ще рівність і взагалі життя окремої людини – це і є найвища цінність; змусити заперечити, що первинні причини українських бід в олігархічній системі, від якої потерпають всі однаково, що на сході, що на півдні.

Читайте також: До Сивоха треба ставитися як до ворога – Кіпіані

І якщо в багатьох інших конфліктах війні передував розбрат, у нашому випадку війна – це інструмент, спрямований на руйнацію суспільства. І от цього досвіду хотілося б не мати. Тож поки триває війна, по суті триває контреволюція, яка отруює все довкола.

Однак додам, що все ж як-не-як ми якось тримаємося, якось говоримо одне з один. Спостерігаю, як менші трагедії роз‘їдають інші на перший погляд доросліші суспільства, тому думаю, що наш шанс вийти із цього кола насильства, в яке нас втягнули не під час Майдану, а після – є.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube