Коли представники бізнес-сектору потрапляють на державну службу, їхній стан нагадує легкий шок. Ні, вони з часом адаптуються, підлаштовують інтерфейс управління під себе, але сама система залишається незмінною.

Суворі бюрократичні мужі терпляче пояснюють новачкам: «Ми всі тут за реформи. Зміна необхідна. Ми підтримуємо ваші пориви душі. Але реформа системи має бути системною, еволюційною і продуманою. Тому, ми – професіонали, підставимо вам плече на шляху у світле майбутнє. Єдине – ви повинні погодитися, що одразу змін не буде, це вимагає значного часу». І – все, вітаю, після п’ятої такої розмови ви в Задзеркаллі.

Отже, давайте спробуємо зазирнути в чарівний край державної служби, пройтися по базових принципах функціонування системи.

Крісло

Будь-який чиновник – це прив’язка до місця. Місце – це крісло. Чітко пам’ятаю своє перше крісло в Міністерстві закордонних справ у 2000 році: тверде, з поламаною ніжкою та обшарпаними брудними кутками. З часом сходження вгору крісла міняються, стають м’якшими, заспокійливими, комфортнішими.

Вони дихають прахом попередників, інколи радіоактивним (передостаннє моє крісло в Кабміні був змушений змінити через перевищення дози радіації в чотири рази).

Водночас, крісло, розмір кабінету, наявність «соток», «двохсоток», прямих телефонів без циферблатів і навіть холодильника – це непряме свідчення і підкреслення успішності чиновника.

Правда

Правда можлива лише перед ешафотом. Навіть звільнені чиновники вважають за краще мовчати. Надто багато скелетів у кожного в шафі. Принцип «я керівник – ти дурень, ти керівник – дурень я» – вирішальний. Ніколи не свари свого підлеглого, бо ти прийдеш до нього за пенсією – ще один постулат державної служби.

Якщо колективу пощастило з керівником, він оточує себе об’єктивною інформацією. Якщо ні – тоді біда.

Інформація

Коли знаєш – все просто. Інформації безліч, з усіх питань. Її проблема  –  у відсутності централізованої бази даних, тому почасти доводиться вигадувати колесо. Часто інформація перевантажена – і тоді її ніхто не використовує. Численні довідки готуються експертами для експертів, так і не будучи прочитаними тими, для кого вони готувалися насправді.

Контроль

Це – одна із найважливіших функцій держапарату. Відсутність контролю за поставленими завданнями, постійної перевірки всіх етапів їх виконання має трагічні наслідки. Переважно в цьому випадку все обмежується телевізійними гаслами, причому промовці самі щиро вірять у те, що говорять. Адже вказівки вони справді всі дали, обговорили, отримали одностайну підтримку всіх присутніх.

Інтриги

Куди ж без них? З першого дня будьте готові, що мінімум 70% вашого часу буде присвячено інтригам: хто кому що сказав, що зробив, подумав. І, безумовно, нитка Аріадни веде до Мінотавра/Верховного/Того-що-вирішує-все. Це може бути керівник району, області, держави, впливовий іноземець.

Часто він навіть не здогадується, що є патроном головного спеціаліста чи дрібного злодюжки.

Корупція

Вона є –  і в жахливих масштабах. Причому, переважно в корупції погрузли ті, хто проти неї бореться. Спокуси шалені – покарання мінімальне. Будь-яке дрібне питання має своїх високопоставлених покровителів. І це нівелює звичайні методи боротьби з нею, оскільки етапів, коли справа може лягти під сукно, напрочуд багато.

Передумов для корупції теж вистачає. В державному секторі отримують невисокі заробітки, оскільки в бізнес-секторі, особливо пов’язаному з державним, вони захмарні. Стимулом корупції є також вкрай складна податкова база і, як підсумок, шалена прірва між офіціальною і реальною економікою.

Бізнес

Завжди щиро дивувався бізнесменам, які потрапляли у владні коридори. Навіть наймогутніші з них, отримавши підтримку у високих кабінетах, нагадували сліпих кошенят, коли вербальну згоду необхідно було трансформувати в жаданий офіційний документ. Візування, двозначності, непрозоре формулювання, не той підпис не на тому бланку, хтось захворів, хтось на нараді, лист не тоді датований – і все: багатомільйонні збитки на рівному місці.

Правди не знайти. Адже всі допомагали щиро. Або майже всі.

Замість підсумку

Свого часу був жарт: що б не виготовляли на радянських заводах, все одно виходили танки і ракети.

Шанс на зміну є, якщо волонтерство стане звичною справою не лише на управлінському рівні, але й у політичних колах. Ми не повинні допустити, щоб період Дивної Війни перетворився на період Дивних Реформ.

Стратегія розвитку держави і відсікання корупційних схем, які вже давно стали джерелом перших мільйонів українських Фордів, Ротшильдів, Морганів, – повинні стати визначальними у реформуванні країни.

Герой нації – це не обов’язково найбагатша людина держави. Але, безумовно, жертовна, порядна і освічена.

Саме таким ставлять пам’ятники. І саме такі люди залишають слід в історії.

Колись покійний Сашко Кривенко сказав чудову фразу: «Проблема української мови в Україні – це те, якою мовою говорять Топ-100 сімей в Україні».

Проблема корупції в Україні – це те, який вибір для себе зробить Топ-1000 родин України. Коли їхні слова не будуть розходитися з ділом, коли реформи не закінчуватимуться на їхніх особистих питаннях.

Эта статья также доступна на русском языке на Forbes Украина