Вчора комітет податкової та митної політики «зарубав» законопроект 1393. Той самий – про використання українцями автомобілів з іноземними номерами.

Так, мені як і вам дуже шкода. Компромісний, як видавалося більш ніж 14 розробникам законопроект, який передбачав встановлення строків транзитних перевезень для легкового автомобільного транспорту до 30 діб, провалено. Шкодую, що рік роботи в цьому напрямку може пропасти даремно через нерозуміння потреб українців або ж через банальну недалекоглядність.В обговореннях в соціальних мережах я почув багато критики від противників цього законопроекту. Тому сьогодні хочу ще раз нагадати про що йдеться, та чому я уже другу каденцію намагаюсь скасувати безглузду та явно корупційну норму закону про те, що авто на транзитних номерах має реєструватись кожних п’ять днів та ще й на тому ж митному пості.

Перш за все, хочу нагадати, що як депутат-мажоритарник, постійно спілкуюсь з виборцями свого округу – Городоцького, Мостиського та Самбірського районів. І кожне друге питання, яке мені задають, стосується саме цієї норми закону. Тому хочу порадити усім народним депутатам, особливо вихідцям з Львова, критикам цього законопроекту, замість високих розмов про довгоосяжні перспективи вітчизняного автопрому просто приїхати додому і запитати думку своїх виборців. Дехто з мудрагеликів, котрі ще вчора провалили цей законопроект, стараються на ходу виправити ситуацію і розказати, мовляв, 30 днів це мало а треба 60 а то й 90. Наче не знають основ законопроектної техніки і Регламенту Верховної Ради.

Тепер щодо тих самих перспектив вітчизняної галузі виробництва легкових автомобілів. Хочу нагадати, що всі драконівські обмеження на ввіз імпортних автомобілів в Україну в частині ставки мита прийняті за активного лобі автовиробників.

Аргумент був залізобетонний і не змінювався за роки – потрібно підіймати вітчизняний автопром. При цьому сам автопром якось не дуже лояльно ставився за ці роки до майбутнього споживача своїх послуг, якщо за точку відліку взяти ціну на його продукцію.

Результат маємо: відносно дорогі, не зовсім комфортні, автомобілі, які виробляються в Україні і прив’язані ціною до валютного курсу у жорсткій пропорції. Благо – «виделка» зі ставкою мита на зарубіжні аналоги дозволяє це робити з лихвою.

Як свого часу виробник з великим стажем роботи в бізнесі, скажу, що нічого іншого в «тепличних умовах» і бути не могло. Мусимо сьогодні бути відвертими: важко виходить в, приміром, «АвтоЗАЗу» конкурувати не те що з «Мерседесами», а навіть з бюджетними «Рено» чи «Шкодами». А зрештою і навіть, приміром, з китайськими Geely. Для гри за реальними ринковими правилами, а це до речі одна з умов вступу до ЄС, потрібно припиняти цю практику і завершувати цей тривалий в роках пільговий період.

Ледь не забув згадати ще одних активних лобістів обмежень на ввіз автомобілів з закордонними номерами в парламенті минулого скликання – різноманітні перевіряючі та контролюючі органи, починаючи з митниці. Справді, не хочеться перекривати немалий потічок з хабарів від тих, хто не встиг повернутись за 5 днів до митного посту, бо мусів виїхати кудись далі, аніж Львівська область. Зрештою, попри всі потуги боротьби з корупцією, ставку провезення автомобіля на «синіх номерах» у сумі 400 євро ніхто так і не відмінив.

Тому тим хто, блокує законопроект № 1393, заявляючи, що думає про інтереси українців, варто, нарешті зрозуміти, що вони позбавляють своїх співгромадян уже далеко не розкоші, а звичного для європейців права на власне недороге, якісне авто.

Щодо перспектив ухвалення парламентом альтернативних законопроектів про повне скасування мита або збільшення строку до 90 днів, то в мене є великий сумнів в успіхах цих намагань. Стверджую це, виходячи з власного досвіду боротьби за цей законопроект у Раді минулого й цього скликання. Законопроект № 1393 уже півроку як зареєстрований 14-ма народними депутатами, і до сьогодні проходив з величезним трудом, його гальмували усюди, де лише була така можливість.

Кажу це як голова профільного комітету, де пролобіювати цей закон навіть мені і кільком його співавторам було дуже непросто. Саме тридцятиденний строк був компромісом між тим, що хотілося б нам усім, і реальною ситуацією в парламенті та у величезній бюрократичній машині у щупальцях інтересів автомобільних бізнес-груп. Нам конче потрібно було домогтися його потрапляння до парламентської зали і по настроях першого читання розглядати варіанти збільшення чи зменшення строку транзиту, що не обкладався митом.

Ну і точно ми не чекали підніжки від своїх – депутатів з Галичини. Учора ж його заблокували там, де ніхто, насправді, не очікував. 

З ким маємо справу – з невиправданими романтиками чи прихованими лобістами? Все незабаром стане на місця.

Всім іншим, зокрема тим, хто підтримував цей законопроект хочу сказати: боротьба ще не програна. Ми ще обов’язково повернемося, коли охолонуть гарячі голови і популізм поступиться прагматизму. А поки-що у реченні «Строки транзиту транспорту – залишити неможна змінити» кома, на жаль не там де мала б бути.