За західним стандартом

Почнемо з класичного прикладу. У 1940-ві роки у Сполучених Штатах теж була своя газета «Вести», вона називалася «Справжній американець». І кожен американець, який читав її, розумів, що вона – профашистська, але довести нічого не міг. І тоді Гарольд Лассуелл із Бібліотеки Конгресу США провів контент-аналіз. Це був перший публічний успіх цього методу.

В «Справжньому американці» підрахували збіги з основними пунктами німецької пропаганди: «США внутрішньо розкладені», «Зовнішня політика США аморальна», «Фашистська Німеччина справедлива і добропорядна» і таке інше. Результат був таким: у газеті за період з 22 грудня 1941 р. по 2 березня 1942 р. було виявлено 1195 тверджень, які можна інтерпретувати як антиамериканські, і лише 45, що суперечать їм. Верховний суд Штатів узяв до уваги це дослідження і закрив фашистську пресу.

І ніхто не казав про свободу слова. Тому що ця газета такою не була, вона була зброєю Гітлера.

Зараз в Україні – схожа  картина. Тільки аналіз доводиться робити складніший, адже інформаційні потоки змінюються щодня. Наприклад, Росія до середини березня святкувала окупацію Криму і вихваляла своїх завойовників, але після переговорів у Берліні за участі Петра Порошенка та Ангели Меркель 16-го березня різко змінила курс, і почала писати про те, як Путін прагне миру, а злий Порошенко йому заважає.

Ми – волонтерська група, яка організовувала пікети роздачі газети «Вести» - осучаснила методику. Щодня ми проглядали не лише саму газету, але і стрічки з російською пропагандою. Визбирували ті тези, якими годувала своїх громадян Москва, а потім вишукували такі самі у «Вестях».

А щоб нам не могли закинути, що всі нормальні медіа так чи інакше висвітлюють ці актуальні теми і критикують українську владу, ми вирішили також промоніторити й іншу газету. З усіх щоденних газет ми обрали «День». Їїї ніхто, мабуть, не запідозрить у лояльності до нинішніх політичних лідерів: вона їх жорстко критикує. Але і проросійською вона не є жодною мірою.

Що вважати маніпуляцією

Порівнювали ми не всі інформаційні повідомлення, а лише ті, в яких було оціночне судження. Автори і редактори можуть його внести до тексту кількома способами:

1. Пряма оцінка подій, яка є основною ідеєю статті, висновком, до якого доходить автор, або одним з проміжних висновків. До таких неприхованих маніпуляцій навіть «Вести» вдавалися нечасто. Але інколи траплялося: наприклад, у матеріалі «Возобновления боевых действий исключать нельзя» від 18 березня прямим текстом говориться, що президент та парламент винуваті у тому, що бої на Донбасі можуть невдовзі поновитися. Авторський тон і коментар депутата від ОБ Юрія Воропаєва не залишають місця для двозначності.

2. Заголовок, що містить оцінку, висловлену тільки однією з двох сторін конфлікту, або одним з коментаторів. Наприклад, 3 березня у статті «Бойкотировали закон – целили в премьера» видання цитує анонімне (!) джерело, яке пояснює, що провал голосування за закони МВФ свідчить про те, що БПП планує зняти Яценюка. І саме ця теза виноситься у заголовок, хоча в тексті є і інші думки.

3. Двозначний заголовок: який відповідає змісту формально незаангажованої статті, проте з першого погляду може мати інше значення, і саме так ідею матеріалу сприймуть люди, що не вчитуються у текст. Таким є заголовок від 2 березня: «ОБСЕ недовольна отводом техники». Винуватою одразу виступає українська влада, хоча текст взагалі не про це. Насправді це замітка про загибель в Пісках журналіста газети «Сегодня», що в заголовок не винесено.

4. Оціночне судження, використане як аргумент у статті. У цьому випадку істинність судження не обговорюється, оскільки воно не є темою статті, а лише застосовується для обґрунтування якоїсь іншої тези. Так, у статті «Коломойский играет в Ва-банк» від 6 березня поведінка олігарха пояснюється тезою, що восени разом з місцевими виборами будуть і парламентські. Хоча ніхто про це досі не заявляв, і жодних підстав так вважати не наведено.

5. Висвітлення версії неоднозначних подій, яка завідомо є маніпулятивним продуктом пропагандистської машини Кремля. Інколи ця версія засуджується самою газетою, проте серйозні видання таким версіям навіть не приділяють уваги, натомість тут вона подається як рівноправна до інших, більш об'єктивних версій. Тут – взагалі свято для дослідника. В газеті чотири (!) рази розповідали про те, що вбивство Нємцова могло бути замовлене з України. Окрім того, 11 березня надрукували статтю про те, що Скрябіна могла вбити влада через те, що він її критикував. І посилання – тільки на невідомих інтернет-користувачів.

На додачу, ми окремо підрахували кількість заголовків у стилі «Всьо пропало»: про підвищення цін, про зловживання влади, недотримання соціальних стандартів тощо.

Промовисті висновки

В результаті, ми чітко довели, що газета «Вести» постійно транслює тези російської пропаганди. Всього за період дослідження це сталося 30 разів, тобто, приблизно по 2 тези в номері. В той же час, у газеті «День» було ретрансльовано лише 3 таких тези, або в середньому по 0,3 у день. І це може свідчити лише про незаангажованість «Дня».

Окрім того, виявилося, що газета «Вести» послідовно створює негативний образ суспільно-політичної реальності у нашій країні. За допомогою тих-таки заголовків у стилі «Всьо пропало». Самі по собі ці матеріали можуть бути об’єктивними, але їх кількість свідчить про намагання очорнити життя в Україні.

Так, за досліджуваний період у газеті «Вести» було 68 заголовків негативного спрямування, або приблизно по 5 на номер, в той час як у газеті «День» - лише 26, або по 2,4 на номер.

Підопічні Ігоря Гужви були дуже  винахідливі. Наприклад, в умовах інфляції, коли дорожчає фактично все, вони примудрялися робити окремий матеріал про кожен товар або послугу: дорожчають ліки, дорожчає інтернет, дорожчає хліб...

Фактично, таку діяльність в наших умовах можна розцінювати, як заклик до масових заворушень, до того «Майдану-3», який давно вже намагається спровокувати в нашій державі Росія.

Відкритий код

Наша група відкриває всі дані, які використовувалися у дослідженні: кожен може перевірити їх і самостійно перерахувати. Ось – методика дослідження.  А ось – кількісні дані (див. обидві вкладки документа). Сподіваюся, українська влада, а також західні правозахисники вивчать ці документи, і поставляться до газети відповідно. Не будуть намагатися захищати її права, тому що це видання не має права називатися пресою. Воно є агіткою, на яку жодні закони про медіа не поширюються. Ми плануємо підготувати звернення до органів влади про необхідність закриття цієї агітки.