Український бізнес відрізняється від західного культурою. В Україні поширений формат: «Роби!» Це все від старих партійних систем та держкомпаній, де є один керівник. Ми звикли жити у суспільстві, де ніхто не мав контролю над своєю долею, де хтось за нас усе вирішував. Правильно все зробити, нікого не образити, отримати зарплату, квартиру, авто, прогодувати родину, одягнутися і поїхати у відпустку — рай на землі. Така патерналістична система. На Заході інакше. Там усе маєш здобувати сам, ніхто тебе не забезпечить. Мусиш думати в колегіальному полі, мусиш бути не лише добрим виконавцем, а й створювати якусь додаткову вартість.

Якось Саакашвілі казав, не про бізнес, а про державу: треба вміти делегувати повноваження і дозволяти підлеглим приймати рішення. Це підвищує ефективність. Я додам таке: і робити помилки. Головне завдання керівника — підстрахувати, щоб не було зроблено великих помилок, а на малих помилках людина вчиться і росте. Робить помилку, виправляє, ще одну робить, але коли наражатиметься на несподівану ситуацію, вона знатиме, як собі дати раду. У нас так: зробив помилку — з роботи звільнили або «знаєш, Іване, ця помилка коштує 10 тисяч гривень, ти маєш віддати ці гроші зі своєї зарплати». І все: Іван переляканий, не хоче експериментувати, адже боїться нести відповідальність. Цю ментальність треба міняти.

Тож, крім знань, своїми навчальними програмами ми будемо міняти культуру підприємства. Працювати з відділом людських ресурсів. Генеральний директор та HR-менеджери разом формують культуру компанії, бо вони вирішують, яка людина буде на кожній посаді. А вона своїми цінностями, знаннями та особистістю разом з іншими формує атмосферу, в якій працює компанія. Якщо вона буде відкритою для інновацій, творчих підходів, стратегічного бачення, то компанія процвітатиме.