25 березня цього року на засіданні уряду було арештовано голову Держслужби з надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського та його заступника Василя Стаєцкого.

Громадськість схвально реагує на таки дії правоохоронців. Показові арешти чиновників, створюють видимість боротьби з корупцією та надають суспільству надію на зміни.

Але за декілька днів підозрювані опиняються на волі. Суддя, який виніс таку ухвалу відразу попадає під суспільний пресинг. Усі, - від домогосподарки до народного депутата, починають таврувати його ганьбою, вказувати на його продажність і т.д.

Насправді у таких випадках судді діють згідно вимог діючого Кримінального процесуального кодексу України (КПК України 2012 року).

Нововведенням КПК України 2012 року є обов’язок слідчого судді під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, із внесенням якої підозрюваний звільняється.

Так, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України 2012 слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

 Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Логіка законодавця у даному випадку зрозуміла. Тривале ув’язнення без вироку є порушенням основоположних прав і свобод людини. Крім того, ці нововведенняунеможливлюють використання цього запобіжного заходу як важеля впливу на підозрюваних.Чим часто грішили правоохоронні органи під час дії «старого» КПК України 1960 року.

До введення у дію нового КПК України 2012 року траплялися непоодинокі випадки, коли людей тримали під вартою роками без вироку суду, тобто по суті невинних громадян. Адже згідно принципом презумпції невинуватості: «Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту» (ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини).

Разом з тим,  діючий КПК України 2012 року надає право слідчому судді не визначати розмір застави та унеможливити звільнення з-під варти осіб, які підозрюється у вчиненні насильницьких злочинів, злочинів внаслідок яких загинула людина, та порушників раніше обраного запобіжного заходу (застави).

Злочини, у вчиненні яких підозрюються згадані посадовці Держслужби з надзвичайних ситуацій не підпадають під ці винятки.

А відтак, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судді зобов’язані були визначити розмір застави із внесенням якої, підозрювані опинилися на волі.

На даний час ми маємо такий кримінально-процесуальний Закон. Але чинне законодавство повинно відповідати сучасним потребам суспільства. У парламенті є більшість, яка спроможна внести зміни в діючий КПК і додати до винятків, коли арештовують без визначення застави – корупційні правопорушення.

При цьому це треба робити негайно. Інакше за гучними арештами підозрюваних у корупції й надалі відбуватимуться їх скандальні звільнення під заставу.

Переконаний, що одними показовими арештами корупцію не подолати. Необхідно створювати умови, за яких корупція буде унеможливлена або зведена до мінімуму.

Реформа – це зміна форми. Метал, який заливається у форму приймає відповідний вигляд. Людина, яка потрапляє у чиновницько-бюрократичну систему теж змушена «вливатися у цю систему». 

Нажаль поки що систему ніхто не змінює. А відтак, підстав для оптимізму у подоланні корупції наразі немає…