Минулого тижня уряд повідомив, що підготував проект закону про засудження комуністичного та нацистського тоталітарного режимів в Україні та заборону їх пропаганди. Дехто сказав, що подібні кроки не на часі – у країні на порядку денному інші проблеми. Але більшість переконані, і я прихильник саме такої думки, –   у цьому питанні ми спізнилися років так на двадцять – забороняти комуністичну ідеологію потрібно було відразу після проголошення Україною незалежності. Адже, перебуваючи у парламенті, комуністи гальмували європейський вектор розвитку України, були п’ятою колоною й поплічниками путінського режиму.

Справа про заборону КПУ триває з липня 2014 року. Неодноразово говорили про умисне затягування судового процесу.  Затягували, аби дати можливість комуністам взяти участь у позачергових виборах до Верховної Ради. Та на щастя прохідний бар’єр КПУ не подолала, і залишилась поза парламентською трибуною ВР восьмого скликання. 

Сьогодні судовий процес затягується, очевидно, через близькість місцевих виборів – комуністи сподіваються на реванш в окремих областях, передусім у Луганській і Донецькій. Так, можна вважати, що з липня 2014-го року по квітень 2015-го судовий процес над КПУ не просунувся ні на крок. Давайте просто подивимось на хронологію судових засідань:

• 24 липня 2014-го – суд перенесено.
• 14-го серпня 2014-го – суд перенесено.
• 4 вересня 2014-го – суд не розпочався через відключення в приміщенні суду електроенергії.
• 5 листопада 2014-го – окружний адмінсуд Києва призупинив провадження справи про заборону КПУ через численні позови КПУ до Кабміну й президента України.
• 24 грудня 2014-го –   справа була поновлена.
• 4 лютого 2015 – суд перенесли на 11 лютого.
• 11 лютого перенесли на 18-те лютого. Причина – відсутність інформації про належному повідомленні представників судового процесу про час і місце розгляду справи.
• 18-го лютого всі судді, які мали розглянути цю справу, заявили про самовідвід.
• 30-го березня розгляд справи в Київському окружному адміністративному суді скасовано.   Причини – не повідомляється.

Ось такими темпами розглядається справа про заборону комуністичної партії в Україні.  І це відбувається у країні, яка пережила Революцію Гідності, яка сьогодні протистоїть російському агресору, яка на найвищому рівні заявила про боротьбу з корупцією й люстрацію.

Коли у липні 2014-го року Турчинов, тоді ще спікер ВР, оголосив про розпуск комуністичної фракції, всі були переконані – це початок кінця. Тоді ж заговорили й про те, що розпустити фракцію замало, потрібно надати належну правову оцінку діям та висловлюванням лідерів КПУ. Адже сьогодні на совісті цієї антидержавницької політичної сили не лише злочини радянського періоду, а й підтримка бойовиків й сепаратистів на Сході України, спроба розколу країни. КПУ є інформаційним рупором антиукраїнських ідей путінської Росії, прямим агентом Кремля. Відтак, за зраду національних інтересів, за політичне мародерство лідери КПУ вже давно мали би сидіти за ґратами.

Міністр юстиції Павло Петренко сподівається, що урядовий законопроект про заборону комуністичної ідеології може бути проголосований парламентом до 9-го травня.  Законопроектом зокрема передбачено, що та політична сила, яка публічно підтримує комуністичну ідеологію, не може бути зареєстрована в Україні, а реєстрація вже існуючих суб'єктів підлягає скасуванню.

Ця Верховна Рада має всі шанси нарешті схвалити справді історичне рішення про декомунізації країни. Країни Східної Європи вже давно пройшли цей процес. Так, наприклад, у Чехії ще з липня 1993-го року діє закон «Про протиправність комуністичного режиму і опору проти нього», а у Польщі існування організацій, що сповідують комунізм заборонено 13-ю статтею Конституції країни. Подібні документи були прийняті і у Прибалтійських країнах.

Але, переконаний, декомунізацію Україні потрібно проводити відразу на всіх рівнях, в юридичному, в політичному, а також і у побутовому. Щодо останнього потрібно проводити й інформаційну політику, боротися з совковістю й «радянськими ідеалами» в головах деяких українців. Ми маємо виграти цю інформаційну війну! На реальних прикладах нам потрібно показати, що «світлого радянського минулого» ніколи не було, а дешева радянська ковбаса – це плата за відсутність демократичних процесів у країні.

Сьогодні ГПУ має перевірити усі факти причетності комуністів до фінансування терористів на Сході країни, проаналізувати антиконституційні й антиукраїнські висловлювання та заклики лідерів комуністів, а відкриті кримінальні провадження проти членів КПУ мають бути доведені до логічного завершення.

Коло звужується. І комуністи це прекрасно відчувають. Головне, аби зараз вони не повтікали з країни. На днях СБУ заявило, що для кримінального переслідування лідера комуністичної партії Петра Симоненка є всі підстави. І сьогодні Симоненко буде давати покази в СБУ.

Розтягнутий у часі судовий процес над КПУ поставив очевидний діагноз судовій системі. Ця корумпована система, яка залишилась нам у спадок від режиму Януковича, сьогодні абсолютно не адаптована під основи й принципи демократичного суспільства. Переконаний, політичного майбутнього в новітній Україні у представників комуністичної партії бути не може. Партія, представники якої й досі не визнають факт геноциду українського народу, найближчим часом піде на смітник історії.