Оскільки не кожен день випадає розповідати людям новини, від яких самому приємно, то якось куйовдить чуйка – тепер би не схибить у реалізації. Нові закони щодо дерадянізації, це просто поле непахане набити гуль ідіотам, котрі не знають почуття міри. Зараз обов’язково знайдуться якісь "патріоти", котрі будуть воювати із радянським кінематографом, наприклад "У бій йдуть лише старі...", ще із чимось.

Я вже мовчу про те, що скасувати "Кіровоград" це ще півпроблеми – можна, а от підібрати до кожної скасованої радянської назви красиву і логічну нову (або ж давно забуту стару) – тут треба ювелірна робота.  А перейменовувати треба буде дуже багато... А часу на це лише 3 місяці... Кожну хибу, кожен перегин будуть вдало і сильно розігрувати вороги.

Інститут національної пам’яті, напевно, має зібрати адекватних людей для відновлення історичної справедливості в назвах або ж вигадування нових. А відповідна профільна структура при Адміністрації Президента (є така) має відстежувати зміну емблем і геральдики (там де це буде потрібно).

Ну і звісно, нові назви мають одразу популяризуватися. Мають з’явитися нові логотипи міст, котрі будуть перейменовані. У міст має з’явитися свій стиль. Є шанс залучити до процесу велику кількість творчих людей. Зрештою, навіть така буденна штука, як вказівник вулиці на будинку, може бути чималим простором для творчості.

До слова, зі зносом пам’ятників тоталітаризму треба не перетворитись на дикунів... Цей шмат історії України гідний окремого музею – тоталітаризму. Де і місце усім ленінам, ватутіним та іншим. Справа тендітна, краще не помилятись...