Міністерство закордонних справ знаходиться на вістрі боротьби за європейське майбутнє України. Саме тому представники МЗС не обділені увагою ЗМІ. Водночас мережа посольств і консульств знаходиться далеко від ока громадськості, а тому працівники посольств в більшості продовжують розкішний спосіб життя з повним держаним утриманням.

МЗС у відповіді на запит надало дані про вартість утримування дипустанов, і деякі рядки бюджету відверто дивують.

Отже, на прикладі посольства України в Словенії спробую проілюструвати системні проблеми всієї структури дипломатичних представництв України.

В Словенії, країні площею 20 тис. кв. км з 2 млн мешканців, на тимчасовому консульському обліку перебуває близько 300 українців. В той же час, за даними місцевого МВС, в країні мешкає близько 1 800 українців з дозволом на проживання.

При цьому на утримання українського посольства, яке складається з трьох дипломатичних і одного адміністративно-господарського співробітника, в 2013 році було виділено $461 тис., а в 2014  - $375 тис.

Посольство орендує триповерхову будівлю в центрі міста площею 500 кв. м, за яку сплачено $86 тис. в 2013 р. і $75 тис. в 2014 р. Окремо сплачуються комунальні послуги в розмірі $8 тис. щороку. Іронія в тому, що чотири працівники фізично не можуть в повній мірі використовувати таку велику будівлю.

Для проживання трьох співробітників посольства в 2013-2014 рр. винаймали помешкання за $74 тис. і $65 тис. відповідно. Щороку додатково оплачувалось $8 тис. за експлуатаційні і $8 тис. за комунальні послуги. Для порівняння, оренда квартири площею 70 кв. м вищого цінового діапазону в столиці коштує лише 700 євро в місяць. 

Адміністративно-технічний працівник проживає в будівлі посольства. 

МЗС відмовилось надати технічні характеристики орендованих квартир, посилаючись на обмеження доступу до документів.

Разом з тим оплата праці здійснюється через непрозору процедуру видатків на довготермінові відрядження. Документи, що регулюють ці видатки, позначені грифом "Для службового користування", і тому МЗС відмовилося надати будь-які деталі щодо їх розрахунку.

Офіційна зарплата посольських співробітників мізерна. Так, посол Микола Кириченко за 2013 рік задекларував 45 тис. грн сукупного доходу, а консул Тетяна Бойко - 9 500 грн. При цьому видатки на довготермінові відрядження для всіх працівників посольства становили $195 тис. в 2013 р. і $177 тис. в 2014 р.

Якщо припустити, що оплата довготермінових відряджень адміністративно-господарського робітника становить половину оплати дипломата, 

то фактична середня оплата попереднього року становила $4 900 на людину на місяць. Це дуже висока оплата для українського чиновника.

Такі кошти дозволяють комфортно проживати сім'ї в Словенії.

Варто додати, що держава повністю оплачує видатки на житло, послуги зв'язку і службовий транспорт. Для порівняння, середня зарплата нетто (після оподаткування) в Словенії складає 1 000 євро.

Не гребують українські чиновники використовувати і додаткові бюджетні кошти на утримання.

Посол Кириченко отримав в 2013 році $1 879  на оплату проїзду для відпустки в Україні, а в грудні 2014 року секретар Солотва - $530 для цієї ж мети.

На оздоровлення працівників посольства виділено $4 896 в 2013 р. і $4 748 в 2014 р.

МЗС також відмовилось оприлюднити інформацію стосовно видатків по цивільно-правових угодах, які склали $10,5 тис. в 2013 р. і $7,5 тис. в 2014 р.

Тобто держава створила максимально сприятливі умови для закордонних працівників МЗС. Видатки на утримання (найм житла, оплата всіх необхідних послуг) відповідають дуже високому рівню життю.

Недарма закордонні відрядження в МЗС є такими престижними.

При цьому "стара гвардія" перед громадськістю бравує героїзмом через низьку заробітну плату, хоча насправді отримує високе, але непрозоре фінансове забезпечення, не відповідне розміру оплати праці в Україні.

Приблизно така ж ситуація характерна для інших посольств.

В рамках дослідження були проаналізовані видатки посольств України у Великій Британії, Франції, Австрії, Словаччині, Росії та США. В жодному з названих посольств не передбачено видатків на здійснення освітніх, культурних, економічних, інформаційних програм, участь у виставках і конференціях, співвідносних з утриманням працівників закордонних дипустанов.

В 2014 році видатки на утримання мережі посольств і консульств склали 1 млрд грн. Тобто ці гроші фактично забезпечують комфортне життя 1 490 працівникам закордонних дипломатичних установ.

З наведеної таблиці випливає, що більша половина видатків посольств складають довготермінові відрядження. Можна зробити припущення, що сумарно 500 млн грн виділено саме за цією статтею, нарахування по якій міністерство відмовляється надати громадськості.

Видатки посольств України в 2013-2014 рр. МЗС відмовилось надати інформацію щодо кількості співробітників в кожному посольстві.

Очевидно, що комфортні умови проживання посольським співробітникам є необхідним привілеєм.

Вони дають змогу здійснювати дипломатичне представництво країни і обслуговувати українців, що проживають за кордоном.

Водночас посольство не в змозі запропонувати українським громадянам нічого, крім видачі документів в рамках бюрократичної процедури.

Інший парадокс - серед співробітників посольства немає жодної людини, яка б володіла словенською мовою. МЗС вважає, що дипломати не зобов'язані вивчати мову країни, в якій перебувають.

"Знання словенської мови не є обов’язковою кваліфікаційною вимогою до дипломатичних працівників, що направляються у довготермінове відрядження до Посольства України в Республіці Словенія", - йдеться у відповіді МЗС на запит.

Також варто згадати пасивність влади щодо проведення люстрації в МЗС. У плані проведення перевірок, відповідно до закону України "Про очищення влади", МЗС взагалі не згадується, а тому працівники посольств пройдуть перевірку майже останніми.

Таким чином, посли, призначені в перші роки правління Януковича, спокійно закінчать свою п'ятирічну каденцію, не будучи люстрованими.

МЗС не надало в п'ятиденний термін інформації про чиновників, вже звільнених в рамках цього закону.

Велика частина послів і співробітників посольств є вихованцями радянської дипломатії, яким байдужа Україна. Більшість працівників МЗС і посольств зганьбили себе під час революції гідності, втілюючи політику Януковича і не проявивши своєї громадянської позиції.

В липні 2014 року громадські активісти зустрілись з послом України в Словенії Миколою Кириченком, щоб обговорити спільні дії щодо інформування словенців про російську агресію в Україні. Посольство в особі посла Кириченка відмовилось від будь-якого залучення активістів, а потім намагалося перешкоджати їхній діяльності.

Нинішню роботу закордонних дипломатичних представництв України можна описати так: бюджет проїдання, непрозоре фінансування і така ж провальна кадрова політика.

Хочу відзначити, що в процесі підготовки матеріалу міністерство надавало неповні відповіді на запити згідно з законом "Про доступ до публічної інформації". Відповіді часто надходили зі значною затримкою, а деякі отримані тільки після звернень до апарату Кабінету міністрів щодо бездіяльності МЗС. Це не дозволило повністю з'ясувати всі питання дослідження. В той же час письмові звернення щодо проблем діяльності посольства в Словенії повністю проігноровані.

Саме тому можна стверджувати, що МЗС потребує рішучих змін. Міністерству необхідно забезпечити:

-     повний доступ до видатків установ і чиновників;

-     прозоре фінансування працівників посольств;

-     відмова від політики проїдання коштів на користь культурно-інформаційній співпраці в країні знаходження посольства;

-     оновлення та омолодження дипломатичного складу;

-     дієва гаряча лінія для зворотнього зв'язку і владнання конфліктів громадян України з працівниками посольств.

PS: Важливо зазначити: не йдеться про те, що закордонні співробітники посольств повинні отримувати менше грошей, а про те щоб Міністерство називало речі своїми іменами.

Це неправильно, коли консул може задекларувати 10 тис. грн. річного доходу, а отримує щомісяця близько 5 тис дол. на "видатки". Так само неправильно, що міністерство відмовляється надати інформацію щодо них.

Неправильно, що гроші є тільки на утримання персоналу. І це не вина співробітників, що посольство не здатне здійснювати іншої діяльності, крім видачі документів на вимогу громадян, а вина міністерства, якому потрібні такі співробітники.