Тривалий час мене дратувало гасло "Крим - це Україна". Замість боротьби за повернення півострову ми вигадали власний кримнаш і хутко надали йому сакрального значення. Диванні експерти почали жовчю плюватися на опонентів, а політики хіба що татуювання з цими словами не накололи. От украли у тебе автівку, а ти, замість того, щоб іти в міліцію та намагатись її повернути, кричиш кожному перехожому, що машина - твоя! Це і так усім зрозуміло, але де факто автівка у грабіжника, і це він тепер катає на ній усіляких краль. Лякало мене в цій ситуації і те, що цими словами подекуди прикривали відсутність дій.

Та як я сказав, це гасло дратувало мене раніше. Тепер я зрозумів його істинну суть. Одного дня, нехай це буде через рік, чи навіть через десять, стане питання про приєднання Криму. І в той момент кожен українець має точно знати, чи готові ми до повернення півострову. І у своїй відповіді я повністю впевнений.