Світ настільки демонізував Путіна, що власне майбутнє пов’язує виключно з фізичним упокоєнням грізного коротуна. 

От відійде Путін – і все налагодиться. Зникне планетарна напруга, на Донбасі вляжеться війна, Крим знову стане українським, а Росія повернеться у русло демократичного життя. Такі приблизно думки домінують у головах світу – і у розумних, і у середньостатистичних. 

Моя – не виняток, мені також прагнеться найпростішого рішення.

Хоча інколи, як от сьогодні, заповзають сумніви.

Ну не стане в якийсь спосіб Путіна, нудять сумніви, але ж лишиться невтомний Валерій Чудінов – керівник Академія фундаментальних наук РФ. Той, що з етруським дзеркалом у руках довів, що Грузія – це історична частина Росії, пам’ятаєте? Її назва, мовляв, походить від російського слова «гора». Тобто Грузія на Пунті – це Русь на Чорному морі. І Путін 2011 року не війну чужорідним грузинам приніс, а визволення рідним по крові понтійським росіянам. 

Чудінова разом з Путіним у кращі світи не відправиш. Він же не фараон, щоб разом з ним челядь закопувати.

Як і Сергія та Юлію Черняховських «со товаріщі», які з завидною оперативністю підвели наукову базу під анексію українського Криму. 

Нікуди не подінуться з білого світу й Олександр Смирнов з колегами, які наввипередки, не чекаючи навіть поки «Новоросія» оформиться на українських землях у щось певне, взялися доводити її сакральність для Московії, й інша іменита і не дуже прислуга режиму.

Протягом багатьох років на розробку, пропаганду серед співвітчизників, поширення у світі ідеї «русского міра», на словесне забезпечення злочинних діянь кремлівського безумця, на втілення його хворобливих рефлексій виділялися страшенні мільярди. Під наукові та медійні знамена поставлено цілі легіони вишколених і щедро оплачуваних адептів, безсоромних професіоналів своєї справи з лакейською готовністю в очах: «Чєго ізволітє?» Хіба вони зникнуть одномоментно? 

Я вже не кажу про російський генералітет, привчений Путіним до безкарної крові, про політичне оточення, з якого, власне, й буде висунуто наступника. 

Немає жодної гарантії, що перед новим лідером РФ на другому чи третьому терміні правління не постане хтось із вишколених путінських лакуз у руках із тацею, сервірованою невмирущими ідеями «русского міра», і не вимовить з милим серцю лакейським поклоном: «Бомбіть подано!»

Та й підсуне перед сановні очі "Военно-промышленный курьер" зі статтею "Ядерный спецназ" нинішнього голови Академії геополітичних проблем Росії Костянтина Сивкова. А з журналом – спокусливу пропозицію скинути на Єллоустонський вулкан «ядерний боєприпас мегатонного класу», внаслідок чого «вся територія Сполучених Штатів вкриється шаром попелу у декілька метрів, а можливо, й у кілька десятків метрів», і «ця держава просто зникне»...

Такі от сумніви заповзли у голову щодо постпутінських кращих часів. 

Дарма я завів про наступника. Путін живий і при короні, і саме йому адресоване лакейське, але від того не менш злочинне «Бомбіть подано!» Дуже вчасно, треба визнати, адресовано – московський нащадок Гітлера саме дозрів до рішення скинути на когось ядерну бомбу.

…Ні, таки краще повернутися до надії на відхід Путіна, і плекати її разом з цивілізованим світом. Майбутнє без Путіна дає нам більше шансів.