Звична нам однопартійнасистема, в якій більшість з нас народилисьі виросли, знову повертається до України.Ті, хто скаржився на неможливість вибратиз обмеженого політичногоасортименту, можуть зітхнути з полегшенням.Однією проблемою в їхньому житті станеменьше.

 Звичайно про включенняв Конституцію положення про провіднуроль партії регіонів та про заборонудіяльності інших політичних об’єднаньпоки не йдеться. Проте, як показує досвід,в цьому немає особливої потреби. Достатньостворити кілька партій-сателітів, котрібудуть на виборах набирати по кількавідсотків, і формально буде вважатись,що в країні існує політична конкуренція.

 В Китаї, до прикладу,окрім Комуністичної партії є ще 8 інших.Всі вони входять до Патріотичногоєдиного фронту китайського народу,очолюють який комуністи. В Росіїможливості для сприйняття суспільствомтакої одностайності після 1991 буливтрачені, тож в Думі присутні опозиціонери.Їх кількість та персональний складвизначають в Кремлі. Решті відмовляютьне лише у реєстрації на виборах, а навітьу Мінюсті. Формально в Росії не існуєінших опозиційних політичних сил, аніжті, які балотуються.

Скоріш за все, одинз цих сценаріїв буде застосований і вУкраїні. Недаремно Комуністична партіяКитаю та Єдина Росія є партнерами ПР, зякими в них підписані відповіднідвосторонні угоди. Для застосуваннядосвіду старших товаришів потрібнозовсім небагато – отримати переконливуперемогу на парламентських виборах,сформувавши власну звичайну, а бажаноконституційну більшість.  Звичайноце виглядає примарно, адже в 2007-му роцібільшість в парламенті отрималидемократичні сили, а рейтинг регіоналівз того часу лише опускався. Проте тутна допомогу можуть прийти різноманітнівиборчі маніпуляції. Саме вони йзабезпечать Партії регіонів ті омріянітриста мандатів, які відкриють їй шляхдо повного і безроздільного домінуваннята остаточно поставлять хрест напримарному українському народовладді.

 Як і багато нашихсвіввітчизників, покійний Муамар Каддафіне був великим прибічником демократії.Проте виступав він проти неї відкрито.Йому належить відомий вислів, про те,що триста депутатів, які говорять, щопредставляють триста мільйонів, -брешуть, насправді вони представляютьлише самих себе. Лідер Джамахиріїсумнівався у можливості делегуваннявладних повноважень від громадянпарламентарям. Саме тому він правив відімені Лівійського народу без жодногоделегування, допоки невдячний лівійськийнарод не натушкував його тіло свинцем.

 В Україні режимпублічно проти демократії не виступає.Вибори відбуваються, нехай і втратилисвою періодичність та регулярність.Проте результати виборів дедалі меньшевідображають справжню волю суспільства,і все більше дозволяють застосовуватидо українських депутатів висліварабського полковника.

Александр ДАНИЛЮК