Рік тому, 3 жовтня 2011 року я дивувалася, що в мого рідного Київського національного лінгвістичного університету з'явився новий «шеф» – Юрій Іванющенко.

Після того КНЛУ дав позитивну оцінку закону про мову Ківалова-Колесниченка – про це говорить Висновок експертної комісії Київського національного лінгвістичного університету N198/01 від 24.10.2011.

Щоправда, посилання на повний текст цього висновку я не знайшла – тільки його переказ на кількох сайтах.

Так в мені народилася надія на те, що цей висновок може і не існувати в природі... аж поки я не наткнулася на інтерв'ю ректора КНЛУ Романа Васька.

Мій колишній ректор говорить зокрема таке:

Это проект закона «Об основах государственной языковой политики». Я был среди одобривших его экспертов. Судьба проекта очень непростая. Он начал готовиться много лет назад, проводились консультации и экспертизы, в том числе и на международном уровне. Было высказано много замечаний, и они учтены. Проект в конце прошлого года одобрила Европейская комиссия. В последней редакции утверждается статус украинского языка как государственного и запрещается сужение сферы его использования, также запрещается ограничение права использования региональных языков. А к ним относятся русский, белорусский, болгарский, армянский, гагаузский, идиш, крымско-татарский, молдавский, немецкий, новогреческий, польский, ромский, румынский, словацкий и венгерский языки. Это те языки, которыми пользуются не менее 10% граждан, живущих на данной территории.

І тут я згадала про знайоме прізвище в списку партії «Україна – вперед», Після Наталі Королевської, Андрія Шевченка, Остапа Ступки на 4-му місці стоїть ректор КНЛУ Роман Васько.

Я не можу пригадати інших ректорів на таких високих щаблях партійних списків. І тепер сиджу і думаю, що значить поєднання всіх цих фактів – появу «наглядової ради», схвалення законопроекту Ківалова-Колесніченка, четверте місце в партійному списку.

Депутатська зарплата і пенсія – непогана плата за лояльність, хіба ні?

А що ви про це думаєте?

 

Ірина СЛАВІНСЬКА