«…Шляхом всеукраїнськогореферендуму за народною ініціативоюУкраїнський народ, як носій суверенітетуі єдине джерело влади в Україні, здійснюючисвоє волевиявлення, може в порядку,визначеному цим Законом, схвалюватинову редакцію Конституції України,вносити зміни до Конституції України,скасовувати, визнати таким, що втративчинність, чи визнати нечинним закон провнесення змін до Конституції України.»(Ст15п3).

Абсолютно демократично.

Але.

Маємо ідеальнеформулювання, але лише «для Європи».Механізми реалізації «єдиним джереломвлади» цього права виписані так, що все,що суперечить інтересам чинної владибуде заблоковано, або сфальшовано.

Щоб унеможливитиреалізацію права на референдум занародною ініціативою, розроблено складнупроцедуру реалізації підготовчогоетапу, який передує офіційномупочатковіпроцесу проведення всеукраїнськогореферендуму, а також розроблена процедуразбору пожертв у фонд референдуму, якане прийнятна в суспільстві, де невідворотноздійснюється реальний тиск на опонентіввлади:

«Забороняється робитидобровільні внески до фондуреферендуму…анонімним жертводавцям»(Ст64п3.2)

«…У платіжному документіпри цьому обов’язково зазначаютьсяпрізвище, ім’я, по батькові, датанародження, а також місце проживаннята адреса житла цієї особи.»(Ст64п4).

Люди живуть в страху.І це підтвердили події останніх виборів,коли було неможливо взяти підписи двохсвідків на акти про порушення виборчогозакону. (Це сприймається, як донос насамого себе). Люди бояться попасти в«чорні списки» ворогів чинної олігархічноївлади і наступних переслідувань! (Наце і розраховують автори закону).

Форми збору коштів,процедура обліку і порядок зарахуванняна банківський рахунокмала би визначатиініціативна група. Збір і облік надходженькоштів повинен би здійснюватися гласноі прозоро під контролем громадськості,банку та держави; (в тому числі готівкоюв опломбовані скриньки на вулицях).

«Розпорядникнакопичувального рахунку фондуреферендуму зобов’язаний відмовитисявід внеску особи, яка відповідно доцього Закону не має права робити такийдобровільний внесок, якщо розпорядникупро це відомо». (Ст64п8)

Було би логічно цейпункт виключити взагалі; але в противномувипадку вказаний обов’язок слід бипокласти на банк, тому що розпорядникодин, а внески робить вся Україна ідовести, що розпоряднику це небуло відомо – практично неможливо.

«Невикористанікошти фонду референдуму ініціативноїгрупи референдуму перераховуютьсяустановою банку, в якій було відкритонакопичувальний рахунок фонду, доДержавного бюджету України» (Ст64п12).

На яких моральнихпідставах ворожа народу держава претендуєна людські пожертви,призначені назвільнення від її свавілля?  Сфальшуватирезультат волевиявлення і до того жпривласнити залишок народних коштів –це вже взагалі хуцпа!

Куди і на які ціліперерахувати невикористані кошти тасуми пожертв, що виходять заліміт, атакож внески тих, хто не має права напожертви, повинна вказати ініціативнагрупа,ще до початку збору пожертв. Звітпро невикористані кошти має прийматиі оприлюднювати громадська ревізійнакомісія.

Із тої ж обойми шулерстваі положення про фінансування проведенняагітації:

«Агітація референдумуздійснюється за рахунок коштів Державногобюджету України, виділених на підготовкуі проведення всеукраїнського референдумудля цілей, визначених цим Законом, коштівфондів референдуму ініціативної групи- суб’єкта процесу відповідноговсеукраїнського референдуму та власнихкоштів політичних партій України івсеукраїнських громадських організацій.

Використання власнихкоштів громадян чи коштів з інших джерелдля проведення агітації референдуму,у тому числі з ініціативи громадян,забороняється.» (Ст72п1)

– чинна владамає право вести агітацію за бюджетний(наш, народний) кошт;

– фондреферендуму порожній (читай ст64п3.2та ст64п4 і коментар до них);

– олігархічніпартії та псевдодемократичні (які наутриманні олігархів), отримують стількикоштів, стільки треба для досягненнябажаного результату. При цьомубезперешкодно їх витрачають і длямасованого зомбування і для агітаціїпідкупом (пригадаємо останні вибори);

– щиро народніпартії та громадські організації бідні,як церковні миші (часто не мають коштівнавіть на оренду офісу, інакше кажучи– «бомжі»);

– а «єдинеджерело влади» (тобто народ, громадяни)взагалі позбавлені всяких прав. І цевже надцинічна хуцпа.

Все це діє для будь-якогореферендуму, незалежно, за чиєю ініціативоюі з яких питань.

В цьому «законі» багатоуваги приділено голосуванню на«спеціальних дільницях»: в місцяхпозбавлення волі, в військових частинах,в лікарнях, на кораблях та інших. Вже наостанніх виборах є фрагментарні відомостіпро випадки, коли виборці на такихдільницях «проголосували», хоча бюлетеніві в очі не бачили. (Голосування тамдемократичне, організоване, миттєве і100%...)

Законпередбачає подання кандидатур доскладу окружних і дільничних комісійпо проведенню референдуму органамидіючої влади; призначення голів комісій,їх заступників та секретарів централізованимжеребкуванням; при цьому кандидати вкомісії повинні пройти відбірпо наявності відповідної освітичи підготовки, враховуєтьсятакож досвід роботи «підрахуями» ввиборчих комісіях. (Парадокс: навітьдо посади президента немає такихвимог. Виходить, що видавати бюлетеніта рахувати голоси складніше івідповідальніше, ніж управляти державою).Цих вимог достатньо, щоб відсіятинеугодних претендентів, і тоді «неважливо як голосують, а важливо, якрахують».

Виписавши в законішулерські процедури, влада створиладля себе гарантії отримання потрібногорезультату і сподівання через сфальшований«референдум» назавжди узурпуватинеобмежену владу, а народ загнати вдовічне безправ’я.

Але. Безвихідних ситуаційнема. Будьмо!

Володимир Степаненко