Партія регіонів і особисто Микола Янович дуже полюбляють вихваляти колись породжений ними Закон про засади внутрішньої та зовнішньої політики (ухвалено влітку 2010 року). Посилання на текст закону стало фірмовим знаком аргументації партії влади кожен раз, коли ведеш з ними дискусію про зміст політики, особливо зовнішньої.

Тверда відданість закону демонструється кожен раз, але окрім випадків, коли до розмови долучаються московські «старші товариші». Ті самі, які не приховують роздратування, згаданий закон, а з ним і наявні політичні тілорухи Києва, враховують не всі їхні побажання, а лише частину. Тоді міцний внутрішній стрижень Миколи Яновича починає дрібно тремтіти, риторика стає запопадливою, а улюблений колись закон перетворюється на «особисту думку» тих, хто мав необережність про нього згадати.

Черговий такий казус трапився напередодні в Москві, куди поки що прем’єр-міністр поїхав доповідати про чергові рухи назустріч російським побажанням у газовій сфері та неприховано ганебний лобістський законопроект про утилізаційний збір щодо автомобілів, якій порушує всі мислимі і немислимі правила міжнародної торгівлі, насамперед ті, що зафіксовані українськими зобов’язаннями перед СОТ та ЄС.  Законопроект був щойно протиснутий через Кабмін тандемом Азаров-Порошенко з подачі росіян, які прагнуть таким чином одночасно і розв’язати свої комерційні питання в галузі автобудування і вчергове розсварити Україну з рештою світу, щодо якого запроваджуються дикунські дискримінаційні податки.

Микола Янович сподівався, що такого подарунку буде достатньо для того, щоб Москва зустріла його оплесками. Та не так трапилось. Прем’єр РФ Мєдвєдєв фактично з порогу оголосив про єдиний пункт порядку денного, який цікавить росіян – Митний союз, та запитав про перспективи капітуляції України перед російськими умовами, від яких дедалі важче відмовлятися деяким київським «покращувачам». Що ж так схвилювало керівництво сусідньої держави?

Виявилось, що цього ранку перший віце-прем’єр Валерій Хорошковський, виступаючи перед громадськістю – учасниками Національної платформи Форуму громадянського партнерства Східного партнерства – відкинув можливість приєднання України до російського Митного союзу, та послався на норму вищезгаданого закону (Стаття 11), яка встановлює, що однією з ключових засад політики є «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі». Зрозуміло, що одночасна інтеграція в інший політичний, економічний та правовий простір, яким є Митний Союз на чолі з Росією, суперечила б меті, визначеній законодавством, та підтвердженій численними офіційним документами, зокрема щорічними Посланнями президента України та іншими актами. Саме з цього приводу і в такому дусі висловився перший віце-прем’єр на зустрічі з лідерами громадянського суспільства.

Мєдвєдєва це висловлювання занепокоїло, і він поставив питання Азарову – чи це офіційна позиція українського керівництва? Виявилось, що для Миколи Яновича і закон, і програма партії – це лише для внутрішнього вжитку, а назовні – існує безкінечне гнучкість, де закон – лише «особиста думка одного з членів уряду».

Таким чином, прем’єр міністр Азаров має іншу думку, причому саме його думка має всі ознаки «особистої», та точніше такої, що з одного боку, суперечить генеральній лінії його ж власної партії, законам України та призначена виключно для задоволення слуху господарів зустрічі, які не полишають надії втягнути Київ у свої геополітичні прожекти.

Азаров – поза законом?

 

Олександр СУШКО