Валютна«лихоманка» в Україні вигідна тим, хтоїї організовує

Яквідомо - мудрі люди вчаться на чужихпомилках, а не дуже грамотні - і чужіповторюють і своїх повно роблять. Ядавно говорив, що потрібно уважно вивчитиуроки кризи 2008-2009 рр. Як показує досвід,в умовах України самий найгірший захід– обмеження і заборона. 

По-перше,треба виходити з того, що економікаУкраїни швидко інтегрувалася у системутіньових фінансових потоків, використовуючистандартні інструменти маніпулюванняцінами експорту та імпорту, а такожфінансові інструменти. Кумулятивнийвідтік тіньового капіталу з країни заперіод з 2000–2008 рр. становив 82 млрд дол.США, а за два останні роки – більше 60млрд. долл США. Ця сума більше як в 5 разівперевищує офіційні резервні активиУкраїни, майже утричі – видатки зведеногобюджету на охорону здоров’я і освіту,в 6 разів – обсяг прямих інвестицій. Закумулятивним відтоком тіньового капіталуУкраїна входить до двадцятки«країн-лідерів».

Українамає найбільший неформальний сектор.Тіньова економіка становить більше 50%офіційного ВВП. Тому при бажанні –Україну можна було б доларами «закидати»всю.
Дефіцит доларів на внутрішньомуринку України створений штучно, насампередчерез заниження грошової оцінки експорту;штучне завищення ціни імпорту та цілогоряду інших факторів, які використовуютьсяв інтересах олігархічних структур. 

По-друге,вільний обмінний курс потрібно буловпроваджувати ще в травні-червні 2012року. Штучне здержування курсу такожсприяло рецесії в економіці країни.Неминучість девальвації національноївалюти штучно підігрівалась і непродуманоюполітикою Національного Банку України.

Якщоє попит на валюту – не треба нічогозабороняти – це тільки підсилює ажіотаж,паніку, а старатися всіма можливимизасобами задовольняти попит. Для цьогопотрібно пропонувати привабливідепозитні програми для акумулюваннякоштів населення в банківських структурах;створювати державні (під гарантії Уряду)житлові фонди для будівництва житла,формувати свого роду державні житловіоблігації, які потім можна було б обмінятичерез житлові програми на квадратніметри житла тощо. Врешті решт – реальнозайматися ринком землі, а не імітуватиякусь земельну реформу. Потрібно реально,показати, що скупка валюти є не самимкращим способом заощадження на періодкризи.

Щодовалютного ринку, то, здається, цілісноїконцепції валютного регулювання взагаліне існує. Тим більше, не йдеться проконцепцію, узгоджену зі стратегією ітактикою заходів зовнішньоторговельноїта інвестиційної політики Уряду, якавласне і повинна підкріплюватися тапідтримуватися заходами валютногорегулювання. У нас валютне регулюванняіснує саме по собі, що постійно відчуваютьна своїх гаманцях і окремі громадяни,і великі корпорації.

Алеголовне – треба нарешті розпочинатиреальні реформи – медичну, пенсійну,страхову, а не тільки говорити про них.

Щодореальних кроків Уряду і НаціональногоБанку в кризових умовах, на мій поглядбуло б доцільно наступне: на період 2012– першої половини 2013 року - обов’язковість100%-го продажу експортерами валютноївиручки на внутрішньому ринку України;заборонити повернення ПДВ на ті обсягиекспорту, що здійснюються через офшори;ввести додатковий 20%-й податок на всітранзакції, що здійснюються черезофшори; на період 2012 – першої половини2013 року - ввести 20%-й податок на закупівлювалюти задля потреб некритичного імпортупродукції; повернути в Україну незаконновивезені її валютні резерви і не допускатинових випадків і «хвиль відпливу»доларів з внутрішнього ринку України– це більше 150 млрд. долл США; обсягинезаконних транзакцій по виведеннюкоштів за кордон вважати збиткамидержави Україна.

Щоб запобігтибанківській кризі, НБУ доцільно прийнятинизку рішень, які встановлюють принципирефінансування комерційних банків зпроблемами короткострокової ліквідностіпід час проявів ознак фінансової кризи.Для запобігання валютній кризі необхідновиробити комплекс заходів, які недозволять валютним спекулянтамрозхитувати курс. При цьому НБУ має йнадалі проводити політику збільшенняволатильності курсу задля зниженняризиків розбалансування платіжногобалансу.

Хочунаголосити також на тому, що для підтримкиплатіжного балансу слід запобігативідтоку капіталу. Треба розглянутидосвід Польщі в частині недопущеннятрансферту капіталу з дочірніх банківдо материнських та обмеження відтокубанківського капіталу на рівні 5% відстатутного капіталу.

Крімтого, одне з головних завдань сьогодення– відновлення Програм співробітництваз Міжнародним валютним фондом. КредитМВФ – це страхування надійності. Йоготранші спрямовані насамперед настабілізацію валютних резервів ібанківської діяльності. Цей кредит єсвоєрідним показником того, що міжнародніфінансові організації довіряють Україніі бачать її своїм партнером. Якщо МВФпобачив в Україні можливості дляреалізації своїх проектів, то міжнародніінвестори спокійніше вкладатимутькапітали в Україну.

 Богдан ДАНИЛИШИН