Українське суспільствопереповнене запитом на насильство.Рівень підтримки Свободи та Удару напарламентських виборах додаткове томусвідчення. Свободівці добре розумілицей запит на радикалізм і вдало йомупідігрували, не приховуючи, а інколисуттєво завищуючи власну агресивність.Що стосується Удару, то їм, на їхнє власнещастя, не вдалось зіпсувати свої рейтингипостійним пацифістським ниттям щодовласної налаштованості на пліднузаконотворчу діяльність.

Звичайно, можна говоритипро те, що від Кличка виборці очікувалиотримати пакет економічних реформ, якийбуде внесений та проголосований упарламенті. Але це було б неправдою.Єдине, чого від нього насправді чекали,– це побільше фірмових джебів в головиполітичних опонентів просто в сесійнійзалі Верховної Ради. При всій повазі,за нього голосували, бо він світовийчемпіон з боксу, а не Нобелевськийлауреат з економіки.

Люди втомились віднаруги, яку безкарно чинять над ними таїхньою державою. В їхньому сприйняттіМессія вже давно перетворився на того,хто буде годувати не хлібом, а свинцем.Прагнення помсти за змарновані десятиліттявивело людей і на Майдан 2004-го. «Бандитисидітимуть в тюрмах» – єдине гасло зпрограми «Десять кроків назустрічлюдям», яке сьогодні можуть пригадатийого учасники. Власне це гасло і булоосновною причиною мирного характерупротесту. Люди чекали, коли бандитисядуть у тюрми і навіть не думаливдаватись до самосуду. Найбільшою зрадоюМайдану стали не газові оборудки Фірташа,а те, що попередники так і не опинилисьв місцях позбавлення волі.

Сьогодні більшість ужене вірить в можливість справедливогосуду, який би покарав тих, хто збиткуєтьсянад Україною. Вони прагнуть не суду, абанальної фізичної розправи, здійснюватияку самостійно ще не готові, тому йделегують це право тим, хто декларуєсвою рішучість та готовність до такихрадикальних кроків. Відсутність такихдій буде однозначно сприйняте ними, якневиконання передвиборчих обіцянок.Більш того, як банальна зрада виборців.Декілька антинародних законів, прийнятихбезкарно пропрезидентською більшістю,і люди остаточно втратять віру уможливість делегування права на відплату.

В Нагірній проповідіІсус застерігав від фальшивих пророків,які приходять у овечому хутрі, а самі єхижими вовками. Здається, українцям неварто боятись вовків в очевих шкурах.В нашій ситуації залишається сподіватись,що пророки не виявляться вівцями увовчих.

Олександр ДАНИЛЮК