Про жидів заговорили.Покращання наближається до свого«апофігіозу». Треба винних шукати?

Не заперечую. Середєвреїв повно  лайна. Воно плаває ісмердить. Смердить не менше, ніж українськелайно.

А ми, певне, націямазохістів, що винятково на лайніконцентруємося і не помічаємо іншихзапахів.

Чому б нам  незвернутися, наприклад, до Семена Глузмана,який в таборах плічо пліч з українцями сидів і боровсяз тим режимом? Він своїм духовним вчителем вважає українця  ІванаСвітличного.  Мало того, ідеалістичнопереконаний, що залишися Світличний вживих і країна в нас була б іншою. А мамупокійного   Валерія Марченка, зяким познайомився і здружився в таборі,він тихо, без піару і реклами підтримувавдо кінця її життя.

Чому не згадати МоїсеяФішбейна, який, ставши громадяниномІзраїлю, підтримує  Україну, не обливаєїї брудом  і роз`яснює своїмодноплемінникам справжню сутність Українськоїповстаноської армії?

А ось такий собі   ІосифХейфец. Він, хоч і не громадянини України,але  теж заслуговує на пошану. Він написав  нариси про багатьох українців, які сиділи разом з нимв таборах.

А Йосиф Зісельс? Вінпроти відомого по-шахрайськиухваленого мовногозакону виступав, співавтором якогобув чоловік з прізвищем на ко.

Чому не придивитися до Євгена Захарова, який очолює правозахисну Українську гельсинськуспілку з прав людини? Він захищає людейнезалежно від їхніх політичних поглядів– українських націоналістів в томучислі. Здається, він теж єврей. Хоча яможу і помилятися. Зрештою, яка  різниця?Робить людина добру справу і плюватимені Петренко це чи Рабинович.

Погодьтеся, що вищезгаданілюди творять зовсім іншу атмосферу, ніжвинюхують деякі діячі. Я особисто, незабуваючи  про лайно, все ж таки волівби нюхати квіти. Пахнуть приємніше і на позитивний лад налаштовують.