Президент Путін підписав антикорупційний Закон. Риторика прес-релізу жорстка. Корупціонери – міністри, депутати, чиновники – мають злякатися. Згідно задуму. Насправді ж – повна профанація, імітація боротьби. Калька з антикорупційних (а по суті, корупційних) потуг Януковича зразка 2010 року. Той випадок, коли Росія мавпує Україну, на два роки із запізненням. Нечасто трапляється:)

Тепер по суті.

Питання: Чому президенти, прем'єри, міністри, депутати, губернатори, мери – бідні (згідно декларацій), а їхні діти – стрімко рухаються догори у рейтингах Forbes і за короткий термін із мільйонерів стають мультимільйонерами, а глибше копнути, то й мільярдерами – і ніяке антикорупційне сито тих фактів, як порушення Закону, не фіксує?

Відповідь: Тому що антикорупційний Закон України, а відтепер і Росії, НЕ ВИМАГАЄ від батьків-посадовців декларувати доходи і витрати ДОРОСЛИХ дітей. Чиновник звітує лише про неповнолітніх (РФ), або дітей, які живуть разом з батьками (Україна).

Ще одне питання: пам'ятаєте, як у червні 2009 року Верховна Рада прийняла дійсно антикорупційний Закон, який вимагав від чиновника декларувати доходи і витрати УСІХ членів родини? Я за нього теж голосував. Закон той мав вступити в дію з 2010 року. Не вступив...

Тому і ще одне питання: А чому той антикорупційний Закон, напрацьований за європейськими стандартами, за участю експертів GRECO, не вступив у дію з січня 2010-го?

Відповідь: Бо виникли форс-мажорні обставини – Президентом обрали Януковича, «пришел гегемон и все пошло прахом». Янукович одразу ж розіграв триходову комбінацію. Провів її швидко й успішно. Для Сім'ї та ще кількох сімей – більш ніж успішно.

1) Закон від червня 2009 року – спочатку на три місяці було відтерміновано, потім – повністю скасовано.

2) Прийнято новий Закон, в якому ВЖЕ НЕМАЄ норми про декларування доходів і витрат УСІХ членів родини, обмежилися малими дітьми.

3) А щоб ніхто більше не морочив голови зі своїми антикорупційними ініціативами, Конституційний суд забив останнього цвяха: такої норми – в Законі бути не повинно в принципі, ніколи. За визначенням. Бо це, мовляв, суперечить Конституції, обмежує права людини.

Уточнення: КС у своєму вердикті попіклувався про непорушення прав не тих 46 мільйонів, кого корупціонери обкрадають – Суд подбав про права «діток» чиновників, які за рахунок мільйонів збагачуються. Щоб їхніми статками не мав права цікавився ніхто!

І ще одне питання, риторичне: В демократичних країнах світу, де дійсно борються з корупцією, вимога для чиновника звітувати за всіх членів родини – не порушує їхніх Конституцій, то що ж то за Конституція така в Україні, якщо корупціонера вона не підпускає до рентгену на прозорість? Чи, може, то не з Конституцією, а з країною не складається?

А Росія потішила... Через два роки повторила гамбіт Януковича. Але не зупинилася, далі пішла: якщо в Україні чиновник декларує купівлю на суму понад 150 тисяч гривень, то в Росії – понад доходи усієї родини чиновника аж за три роки. Різницю відчули?

Що тепер – хід Януковича? Посилаючись на досвід Росії (ну її, ту Європу), теж підняти «планку» зі 150 тис. грн. – до трирічного доходу родини. Щоб декларації українських чиновників у частині витрат – взагалі були пустими...

Думаю, Вам тепер ще більше зрозуміло, чому у виборчу програму опозиції (антикорупційний блок) було включено три важливих положення: декларування чиновником витрат УСІХ членів родини; люстрація чиновників, починаючи з прокурорів і суддів; ліквідація продажного Конституційного суду.

Так само ясно, що для реалізації цих положень опозиції треба стати більшістю (владою) – меншість рішень не приймає...

 

Анатолій ГРИЦЕНКО