Друзі, от подумайте: вчора «моральні авторитети» видали Українську Хартію Вільної Людини. Коли я написав про шизофренічність цього документу, мені закинули, можливо, цілком справедливо, що в нас ніколи не було мрії та національної ідеї і, мовляв, ось вона: не стібіться й вірте.

Я не буду вдаватися у зміст положень Хартії. Також не збираюся особливо коментувати склад моральних авторитетів, хоча він викликає вельми великі застереження. Приміром, для мене не можуть бути моральними авторитетами люди, які відкрито підтримують ксенофобів зі «Свободи». Але менше з тим.

Пам'ять у мене довга, і я одразу ж згадав чехословацьку Хартію 77. Це теж був документ, складений моральними авторитетами в досить неприємний і безпросвітний для Чехословаччини час. Так-от, у ній не було пункту про «державу» і «лідерство», вже не кажучи про абстрактну мораль і мантри на тему свободи та любові. (І що значить лідерство у такій державі, як наша нинішня Україна?!) Але там були прості й реальні речі. Чехословацькі дисиденти підписали реальний маніфест про порушення прав людини в реальній Чехословаччині. Там, серед іншого, писалося: «Свобода громадянських виступів придушується центральним керівництвом у всіх засобах масової інформації, в публікаціях та установах культури, неможливою стала відкрита критика кризових громадських явищ і виключається можливість уголос захищатися від неправдивих чи образливих версій офіційної пропаганди». Цей маніфест був почутий і в Чехословаччині, і в усьому світі отримав розголос, тому що говорив про реальні проблеми реальних людей.

Ми, звісно, не Чехословаччина середини 1970-х: у нас є інтернет і Фейсбук, є можливість пересуватися іншими країнами, якщо візу дадуть, у нас є такі-сякі вільні ЗМІ - з числа неперекуплених або недодушених. Але в нас планомірно знищуються права людини, вже ліквідована судова система, вже встановлено режим повного чиновницького свавілля, вже є політичні в'язні.

Що таке Хартія Вільної Людини без урахування цих речей? Це Хартія Страуса або папірчик для галочки, імітація діяльності, що задовольняє всіх. І владу (аби не чіпали і не діяли на нерви), і так званих моральних авторитетів (при ділі!), і суспільство, яке й без цієї Хартії було зневірене.

У нашій ХВЛ навіть не трапляється такого словосполучення - «права людини»! Ані слова про проблеми зі свободою зібрань! Ані слова про політичну несвободу і переслідування! ХВЛ цілковито відірвана від реальності, відірвана приблизно так само, як свідомість шизофреніка від нормального мислення. Так, наче йдеться про якусь ідеальну Україну, населену ідеальними сутностями. Що означає не згадати про права людини в нашій ситуації? Це значить визнати, що або в нас, за великим рахунком, усе з цим нормально, або свідомо закривати на це очі.

І вчора ж, у якості ілюстрації, ультраправі гопники побили учасників демонстрації на честь Міжнародного дня прав людини «Скажи рішуче «НІ» законодавчому насиллю над правами людини!».

Отака-от мрія.

 

Andrij BONDAR