Поновлення Дмитра Табачника на посаді міністра освіти не має стати несподіванкою ні для кого. Хтось вважає, що ця людина - ставленик Кремля, який покликаний посилювати впливи так званого «русского мира» в Україні. Але, як на мене, є вагоміші причини – пан Табачник надзвичайно зручний виконавець для Януковича в такій проблемній сфері як освіта.

Йдеться не лише про роль проросійського шовініста, яку він по-братськи ділить з паном Колісніченком та яка досить ефективно відволікає увагу ЗМІ та громадськості від набагато важливіших для самої влади питань. Насамперед мова йде про роль громовідвода, який поглинає увесь негатив суспільного обурення в освітній, науковій та загалом гуманітарній сферах України. Здається, що у цієї влади просто відсутні дійсно ефективні гуманітарні менеджери, які могли розпочати вже давно назрілі реформи. І схоже, що на Банковій це прекрасно розуміють. За таких умов найліпшим варіантом для них є людина, на якій вже й клейма нема де ставити, адже першочергова мета - аби гнів не був спрямований на особу президента.

Посудіть самі, Табачник прекрасно збирає усі «стусани» за заборгованість по зарплаті перед освітянами та науковцями, корупцію, кризовий стан у вищій освіті, закриття шкіл та за десятки інших проблем, які не з’явились разом з Табачником, а є хронічними проявами кризового стану української освіти та науки. А якщо не Табачник, то між ним та президентом є ще один буфер в особі прем’єра Азарова. Яскравий приклад тому – ІІІ з’їзд освітян, на якому делегати висміяли прем’єра.

Більше того, на цьому фоні довкола Януковича формується такий собі образ доброго царя, який у будь-яку хвилину готовий гримнути та виписати наганяй неслухняному міністру. Згадайте, скільки разів з’являлись чутки, що ось вже Табачника знімуть або ті відео із різних засідань, де Янукович словесно чубить міністра. Також можна пригадати роль двох президентських осіб: Ганни Герман, яка курує гуманітарну політику на Банковій та Юрія Мірошниченка, представника президента в Верховній Раді минулого скликання. Скільки разів пані Герман публічно критикувала Табачника або згадайте, як виступила захисником Києво-Могилянської академії, якій грозив статус технікуму внаслідок пропозицій міністра. Імідж не меншого супротивника ініціатив міністра має і пан Мірошниченко. Далеко ходити не треба – він є автором альтернативного законопроекту «Про вищу освіту», який, увага, подавався як реалізація програми президента. Також цей сценарій підтримує і громадськість, наприклад, інтелігенція пише листи Януковичу, де висловлює підтримку його політиці та намірам. Зрештою навіть серед активістів, які протистоять міністру, поширеним варіантом є саме такий фінт з добрим царем на Банковій. Таким чином, особа міністра не лише громовідвід, а й зручний хлопчик для биття, на фоні якого президенту будують позитивний імідж.

Отже, видається, що є два варіанти, за яких пан Табачник може не стати міністром. Перший – у гуманітарній сфері зникнуть хоча б найбільш болісні проблеми. Але біда в тому, що вони точно не зникнуть, допоки міністром є саме він. Другий – ця влада знайде ефективного гуманітарного виконавця, який водночас отримає політичну волю на відповідні реформи з Банкової. Цей варіант хоча і є більш реальним, проте теж мало імовірний, адже по-перше, важко знайти таку людину серед тих, хто погодиться працювати з цією владою, а по-друге, потрібна політична воля на реформи навряд може з’явитись там, де думають про чергову розбудову якоїсь хонки у Межигір’ї. 

Єгор СТАДНИЙ