Попризавіряння урядовців в незмінностієвроінтеграційного курсу, єдиний Союз,на входження до якого варто готуватисьУкраїні найближчим часом не Європейський,а Радянський.  Реінкарнацією СРСРмає стати Євразійське економічнеспівтовариство(ЄвразЕС), саме такназивається організація в рамках якоїдіє Митний Союз Росії, Казахстану таБілорусії, в який прискореними темпамивсмоктується наша держава. Складносказати, яких саме наслідків відЄвразійського союзу очікують українськіможновладці, проте чітко зрозуміло, нащо розраховують в Кремлі.

Відповідно дозовнішньополітичного курсу РФ,затвердженого Владіміром Путіним втравні 2012 року, інтеграційні процесина території СНД визначаються основнимприорітетом зовнішньої політикиРосійської Федерації і передбачаютьпоглиблення співпраці не лише векономічній, але й гуманітарній,правоохоронній та військовій сфері. Врамках ОДКБ (військового блоку, в якийокрім Росії також входять Казахстан,Таджикистан, Киргизія, Вірменія таБілорусь) передбачається не лишеузгодження зовнішньополітичних позиційкраїн-членів, але й посилення можливостейдля залучення до військових дій на їхнійтериторії «миротворчих» контингентіворганізації. Враховуючи те, що жоден зрежимів країн-учасниць блоку не єдемократичним, найбільш ймовірніоперації по примусу до миру будутьспрямовані проти громадянських протестів,і нагадуватимуть виконання інтернаціональногообов’язку в Празі та Будапешті.

Власне, про відновленняСРСР вже почали говорити на самомувисокому дипломатичному рівні.Держсекретар США Гілларі Клінтон,перебуваючи на початку грудня на зборахміністрів закордонних справ ОБСЄ вДубліні, прямо заявила, що Митний союзє лише ширмою, за якою відбуваєтьсяповномасштабна підготовка до відродженняРадянського Союзу.

В той же час прибічникиЄвразійської інтеграції як в Москві,так і в Києві заперечують в своїх намірахбудь-який радянський реваншизм та наголошують на суто прагматичнійекономічній складовій об’єднання.Проте й економічні переваги ЄвразЕСувиглядають більш, ніж сумнівно. Зразкомдля його створення виступив зовсім неЄвропейський Союз, а радянська РадаЕкономічного Співробітництва. Завданняцієї економічної організації в далекому1949-му році, були аналогічні тим, якісьогодні Кремль ставить перед МитнимСоюзом. І це, насамперед, не поглибленняекономічних зв’язків всерединіЄвразійського Союзу, а відрізаннякраїн-членів від європейських ринків,іншими словами посилення залежностіцих країн від безумовно домінуючої воб’єднанні Російської Федерації. Дешевіж енергоносії, які виступають основноюприманкою Союзу, забезпечать можливістьукраїнським олігархам ще кілька роківне проводити модернізацію на своїхнеефективних енергоємких переробнихпідприємствах.

Що стосується інноваційногорозвитку економіки України, то наспільному ринку деградуючих пост-радянськихреспублік для нього просто немаєпередумов. Натомість є шанс остаточнорозчинитись серед країн, клептократичнекерівництво яких обрало долю сировинногопридатку цивілізованого світу.

Навіть уже існуючітехнологічні розробки можуть опинитисьв небезпеці. Варто згадати про чеськіпотяги та вагони метро, розроблені в1970-му році, що були на той моментнайпрогресивнішими в усьому світі. Вонитак ніколи й не стали на рейки Празькогометрополітену, оскільки відповідно доплану Ради економічного співробітництварухомий склад мав виготовлятись уРадянському Союзі. Натомість до Прагипоїхали вагони Митіщінськогомашинобудівного заводу, суттєво дорожчі,технічно застарілі, розроблені ще напочатку 50-х.

Говорити, що Євразійськийсоюз не має нічого спільного з економікоюбуло б не чесно. Просто потрібно розуміти,що економічна інтеграція з країнами,розвиток яких зупинився 30 років тому,означає для України перетворення наринок збуту для подібних митіщінськиханахронізмів.

Олександр ДАНИЛЮК