Пропоную подивитися фото однієї прекрасної антикварної шафи, яка зникла з СБУ і тепер певно прикрашає приватний маєток. Чий? Це питання до Дмитра Табачника?
 
А у президента Віктора Януковича в свою чергу треба спитати: чи має право бути міністром освіти крадій?
 
Однопартійці Дмитра Табачника здається дають йому вичерпну характеристику. «Казнокрад...Що він взагалі робити вміє, крім того, як книжки й картини з і так небагатих українських музеїв тирити?» – якось обурювався Борис Колесніков в інтерв'ю для Соні Кошкіної. «Він (Янукович- авт.) нічого не крав. Це Табачник свинство вчинив. Він цю ідею породив (вкрасти документи з Львівського архіву-авт.), він же її і виконав», -так Ганна Герман коментувала крадіжку листів Михайла Грушевського в ефірі «5 каналу» в 2004 році.
 
Автор хоче запропонувати на суд читачів, ще одну сумнівну історію в якій не обійшлося без «таланту» почесного Президента Гільдії антикварів України Дмитра Табачника. Мова йде про антикварну шафу. Про надзвичайно гарну і безумовно дорогу шафу з фігурами муз, яка до літа 2004 року прикрашала кімнату відпочинку генералів в Аскольдовому провулку, де знаходилося СІЗО СБУ. А потім зникла...
 
Відчудження шафи відбувалося наступним чином: шафа була передана з управління Служби безпеки України в управління Міністерства культури і мистецтва, яке тоді знаходилося під кураторством гуманітарного віце-прем'єра Дмитра Табачника.
 
При чому шафа була обіцяна Музею Ханенків, а передана на баланс Театру російської драми імені Лесі Українки, яким керував і керує понині Михайло Резникович. Він, до речі, зобов'язаний Дмитру Табачнику і його дружині акторці театру Тетяні Назаровій своїм призначенням на цю посаду, ще в часи, коли Табачник був прес-секретарем Кучми.
 
Резникович аргументував потребу в старовинній шафі, як в елементі декорації сцени в одній з майбутніх вистав: «Ми плануємо втілити... два шедеври української та російської класичної спадщини позаминулого століття – «Дворянське гніздо» за романом І. Тургенева, та «Для домашнього вогнища» за повістю І. Франка».
 
Шафа була справді оцінена, як дрова для домашнього вогнища в 216 грн. і передана театру.
 
Дозволи на передачу шафи театру 3 міністерства дали в один день, а керівництво СБУ задовольнило прохання Резниковича за 2 дні. Джерела автора в СБУ розповіли, що все відбулося дуже швидко, тому що питання проштовхував особисто Дмитро Табачник.
 
Звичайно на сцені театру цю шафу ніхто ніколи не побачив. Адже віце-прем'єри заради театрального реквізиту урядовим кабінетам не бігають і папірці не збирають.
 
Взагалі простим смертним після 2004-того року прекрасних античних муз бачити не довелося...
 

У підсумку ми отримуємо злиденні музеї, де гуляють лише протяги, і підручники історії настільки вихолощені, що з легкістю переписуються під будь-якого українофоба-міністра.
 
А ще історія однієї шафи можливо є підказкою, чому скандальний Дмитро Табачник повторно очолив міністерство освіти, хоча лава запасних у Партії Регіонів велика і впливових непримиренних ворогів в середовищі партії у нього вистачає.
 

Справа певно в тому, що у Україні достатньо багатих маєтків, власники яких вважають, що подібні шафи їм набагато потрібніші ніж музеям. Отож і Табачник – почесний президент Гільдії антикварів з безсумнівними «талантами» у цій царині потрібен всім. А позаяк нинішній уряд можна сміливо назвати «сімейним», це означає, що Табачнику вдалося особливо вислужитися перед «папою», щоб Янукович ще раз забув і пробачив давнішній конфуз з листами Грушевського.

 

 

Тятяна ЧОРНОВОЛ