Викликіз-за ґрат

            ЮліяТимошенко оголосила акт громадянськоїнепокори.

                    З повідомлень засобів масової інформації

Ми можем втішатисямирно Різдвом,

Водити козу і співатиколядки…

І тільки вона всімнесхитним єством

Повстане супротизлостивців заклятих.

Гарантові виклик – якпостріл з-за ґрат!

Він гримне із вуст її,чутний повсюдно.

І голий король – опонентїї, кат –

Мерзенним злочинцемпостане прилюдно:

І суд ваш неправий! І«Мурка» – ваш гімн!

І крадена влада, бо сутьваша – красти…

І вирок не їй,  підписавсобі він,

Бо рано чи пізно, а сядеза ґрати…

Вітчизна – не вотчиназграї вовків,

Яка на шматки розтерзатьїї прагне,

Увічнивши трон длянащадків-синків

За правом загарбника,злодія правом…

Бо правда, однак, завждигору бере,

Тому її дух не зламатинікому.

Якщо аргумент порятунку– арешт,

То хто більш в тюрмі ізних двох – невідомо:

Чи та, проти кого в’язницій суди,

А слово її вільно линеміж люди,

Чи той, хто вдає, що натроні сидить,

Та без охорони ні крокунікуди?

Утіха одна: в вічкозирить всякчас,

Що робить вона? І якавона…  гола?

А ще – в туалеті… там,де унітаз…

Мерзенна ганьба! Іганебна сваволя!

Принизить її, розтоптати– аж ні!

Вона їх не визнає –трутнів при владі.

І акт непокори – яквиклик брехні.

Одна проти всіх. Підопікою правди.

Ва-банк? Ну, звичайно.Бо злякані всі.

А хай хоч одна, щоб намчесть врятувати,

Встає перед світом вріздвяній красі

Дочка України, нескоренакатом.

Я чую той голос –розкутий, прямий.

І вірю, що й іншим віндійде, вкраїнці.

Настане ще час: вдячновклонимось ми

Цій гідній пошани івеличі жінці.

Іван Левченко, першодрук,9 січня 2013 року

Іван ЛЕВЧЕНКО