Фінал скандалу ізбудівництвом LNG-терміналувиявився таким, що перевершує усінайсміливіші сподівання українськихгромадян. Виявилося, що головний фігурант(п. Каськів) зазнав найжорсткішого танайсерйознішого покарання – цілоїдогани. Навіть не знаю, чи співчуватийого долі, чи сміятися з того божевільногодому, на який перетворилася наша країна.

При цьому, сам п. Каськівзаздалегідь повідомив, що очікує начерговий наплив «провокацій». Щодоостаннього варто зауважити окремо.

Не буду нагадуватиосновні моменти цієї історії. Зрештою,вони є загальновідомими для будь-якогоукраїнця, котрий за останні кількамісяців бодай кілька разів читав новиниу мережі Інтернет. Нагадаю лише, що самп. Каськів від імені нашої держави уприсутності прем’єра та міністрапідписав із невідомою особою, яка начебтобула представником потужної іспанськоїкомпанії, але згодом була ідентифікована яклижний інструктор, мільярдний договір.Очевидно, що це все завдало значногоудару по іміджу України, про що, до речі,було сказано чимало уже в перші дніпісля початку скандалу, зокрема, і першимукраїнським президентом.

І от тепер п. Каськів каже про провокації, які начебто хтосьсвідомо проти нього персонально здійснює.Нехай так, але це не знімає цілої низкипитань, які цілком логічно виникають увідповідь на все це.

Зокрема, чому самп. Каськів подавав у відставку, щостало підставоюдля міжнародного скандалу,що тоді сталопредметом судового розгляду в Іспанії, нащо мають бути витрачені третина мільйонадоларів, якщо не було жодних підставдля стурбованості.

Зрештою, за що тодіконкретно висловили догану самомуКаськіву? Не може ж бути покарання безвини? Отже, на державному рівні визнано,що зробив він щось не те, але чому тодіпокарання настільки несерйозне?

Нагадаю вам зміст ст.365 Кримінального кодексу України, яка,зокрема, передбачає покарання за Перевищеннявлади або службових повноважень, тобтоумисне вчинення службовою особою дій,які явно виходять за межі наданих їйправ чи повноважень, якщо вони завдалиістотної шкоди охоронюваним закономправам, інтересам окремих громадян,державним чи громадським інтересам,інтересам юридичних осіб. Саме зацією статтею засуджена Ю. Тимошенко.Цікаво, що вітчизняні правоохоронці незнайшли у підписанні невідомо з киммільярдного контракту шкоди державнимінтересам або вчинення дій, що виходитьза межі повноважень?

Ну добре, криміналунемає, але відповідальність якась маєбути?

Гаразд, припустимо, щонічого страшного не трапилося. Припустимо,що весь скандал вигадали журналісти.Припустимо, що вони перекрутили всіфакти, аби вкрити багном світлий образголовного відповідального з питаньінвестицій та весь уряд загалом.

Але тоді логічно булоб почути і іншу версію подій. Якесьлогічно сформульоване пояснення.Наприклад, відкритий лист п. Каськіва.Чи, бодай, якийсь прес-реліз йоговідомства, де була б викладена логічната розгорнута версія подій. Хто з кимщо укладав, як це стало можливим, кудимали б йти гроші, чому ми повинні вірити,що загрози для бюджетних коштів не було.Була б інша версія – можна було б вестипро щось дискусії, але якщо її немає, ає лише незрозумілі заяви про якісьпровокації та вирішення усіх питань,то, очевидно, довіри до подібної інформаціїгромадяни України мати не повинні.

Йдемо далі. Отже, логікуподій ми можемо викласти наступнимчином: 1) український органі державноївлади продемонстрував граничнийнепрофесіоналізм, що межує із злочином(чи переходить межу???); 2) репутаціяукраїнської держави та її уряду булавтоптана в багно; 3) за весь цей часурядова структура не спромогласязапропонувати зрозуміле поясненнясвоїх дій; 4) у підсумку проведеногорозслідування запропоноване сміховиннепокарання для фігурантів, що не передбачаєнавіть позбавлення посади.

Що це все може означати?Фігуранти цієї справи дещо інші, ніжнам показують публічно. Вони, очевидно,настільки впливові, що мають усіможливості «прикрити» своїх підлеглих,які, очевидно, діють від їх імені (аінакше їх ніхто би терпіти не став). Недарма ж лунали заяви,що ніхтоі нікого не зупинить. Не буде лижногоінструктора – знайдуть двірника,дворецького або садівника. Але все будезроблено.

І ще. Вся це ситуація –це послання для всього сонму українськихбюрократів. Мовляв, якщо ти свій, робиште, що тобі накажуть, не сперечаєшся івиконуєш будь-яку примху свого керівництва.А головне, якщо ти і не думаєш опонуватийому, то тебе ніхто не дасть у лапи«правоохоронців». Останнім, до речі, єчим зайнятися. Наприклад, посадкоюдо в’язниць авторів графіті. 

Петр ОЛЕЩУК