Через Facebook отримавлиста такого змісту:

«ШановнийАнатолію Степановичу! У нас навіть слівне вистачає, щоб передати той жах, якийтвориться зараз в українській армії. Унашому місті Житомирі, в 95-й аеромобільнійбригаді, де зараз проводяться комплекснізаняття з бойової підготовки, для того,щоб солдати відчули себе як на війні йзміцнювали бойовий дух, особисто командирбригади (офіцер української армії!)наказав убити трьох бездомних собак наочах у солдат. Спочатку їх прибилисаперними лопатками, потім підірваливибуховими пакетами. Командир змусивсолдат дивитися на їхню кров і розкуроченівнутрішні органи. Куди ми котимося? Яктакі деспоти можуть керувати і чомувони можуть навчити наших дітей? Дегарантії, що той ізверг наступного разуне проводитиме подібні навчання налюдях? Це крик душі, особливо солдат-жінок,які усе це бачили і ледве не втрачалисвідомість від такого публічногоживодерства! Отака наша армія, від неїз такими командирами можна очікуватине опори і захисту, а жорстокості тазламаної психіки. Як жити у такомусуспільстві безкарності? Люди беззахисні,залякані й навіть не знають, до кого вжезвертатися. Допоможіть!!!»

Знаєте,після цього листа чи не вперше за останніроки пожалкував, що я – не міністр. Ботой комбриг був би відсторонений відпосади за півгодини, а якщо інформаціяпідтвердиться – звільнений негайно. Іне лише з посади – з армії!

А покищо – я офіційно звернувся до керівництваМіноборони з вимогою провести службоверозслідування і прийняти відповіднірішення.

Якби ж ота моральна деградація– лише в одній бригаді, чи лише в армії...Гниє з голови, але прогнило вже майжевсе тіло, і влади, і суспільстватеж.

Хворій країні, аби видужати,доведеться згадувати первинні значення,на жаль, багатьма забутих слів – Честь,Гідність, Мораль, Відповідальність...

Анатолій ГРИЦЕНКО