Звернення ЄвгеніїТимошенко до президента України, уряду,Верховної Ради, до суддів та Генеральноїпрокуратури, до керівників пенітенціарноїсистеми, до лікарів та працівниківКачанівської колонії:

Скоро вже буде півторароку, як моя мама – Юлія ВолодимирівнаТимошенко – за ґратами.

Для мене очевидно, щовона позбавлена волі лише через те, щомає честь, має мужність любити Україну,не зраджує своїм ідеалам, не поступаєтьсята не здається.

Я відчуваю серцем, якїй сьогодні боляче і важко. Кожною своєюклітиною я розумію, через які тортурита знущання вона пройшла.

Мабуть, вона могла бибути м’якшою, поступливішою... Але вонане може інакше, вона не може і не вмієжити наполовину, боротися на чверть,любити на третину. Бо вона справжня, моямама...

Я пишаюся своєю мамою.Я пишаюся тим, як вона тримаєтьсясьогодні. Хоча це зізнання дається менічерез біль, постійну тривогу та страждання.

Втім, для мене вона, впершу чергу, не великий політик, не лідеропозиції, не політв’язень. Для меневона просто мама - найближча та найдорожчалюдина.

І тому, вважаю, я маюповне моральне право звертатися довищезгаданих людей з прохання. На правахдоньки.

Сьогодні у неї забраливсе: свободу, здоров’я, право на захист,будь-яке приватне життя. В її палатізафарбовані вікна, щоб моя мама не моглапобачити волю навіть через скло. Вонаживе під цілодобовим прицілом відеокамер.Її розмови прослуховують, а її самупостійно розглядають...

Моя мама не може ходити,бо в неї дуже болить спина. Вона кожноїхвилини, кожної миті відчуває гострийфізичний біль, через що не може спатипо кілька ночей поспіль.

Між тим тортури всетривають і тривають. Тому все, щовідбувається з нею, – це експериментзі знищення людини.

Для мене цілком зрозуміло,що мою маму хочуть убити. Вони не хочуть,щоб вона жила.

І зараз йдеться вженавіть не про покарання і не про розплату.Я не акцентую увагу на тому, що головнікорупціонери обвинувачують у корупціїневинуватих, а головні вбивці перекладаютьсвою провину на тих, хто заважає їмпідкорювати країну. Йдеться про фізичнесвідоме вбивство моєї мами – ЮліїТимошенко.

Я звертаюся до головноголікаря Михайла Васильовича Афанасьєва,лікаря Ірини Фурси та інших медиків.

Я вам дуже вдячна, щопопри нелюдяний тиск на вас з бокупідлеглих Януковича ви у тих неможливихобставинах, які є, лікуєте мою маму. Япрошу вас, незважаючи на усі залякування,зберегти у своїх серцях те, заради чогови працюєте усе життя. Прошу вас залишатисявірними тому, що називається клятвоюГіппократа, прошу вас і надалі рятуватижиття та допомагати хворим. Я закликаювас не дозволити їм вбити мою маму.

Я звертаюсь до ВіктораЯнуковича, Віктора Пшонки, РенатаКузьміна, слідчого Грабіка та вашихпідлеглих, бо вважаю, що всі ви несетеповну відповідальність за незаконнеутримання моєї мами без усякої провиниза ґратами, за тортури над нею, завикористання брудних технологій тапаплюження доброго імені. І найголовніше- ви несете повну відповідальність зажиття моєї мами.

Я не прошу вас бутичесними, людяними чи милосердними, борозумію, що ці якості сьогодні в країністали дефіцитом. Я не апелюю до вашоїчесті, бо знаю, що це марна справа. Янавіть не наполягаю на тому, щоб видотримувалися якихось правил та законів,бо не працюють зараз правила і закони.

Я прошу всіх вас тількипро одне: НЕ ВБИВАЙТЕ МОЮ МАМУ!

Я не боюся зламаноїелектронної пошти, я вже змирилася зтим, що не маю права на приватне життя.Я звикла, що для моєї родини нормоюіснування стали боротьба за свободумами, за справедливість, за право наспокійну працю та приватне життя. Язнаю, що і для більшості українськихродин таке нелюдське існування є сумноюреальністю. Ми вистоїмо та поборемовсе.

Але зараз мене хвилюєодне: я хочу, щоб моя мама жила...

Юлія ТИМОШЕНКО